Твр роздум на тему 039;039; яким я бачу справжнього друга039;039; за

Соловейко... Кому в Укран не вдома ця дзвнкоголоса пташка? Хто не насолоджувався неперевершеним спвом солов'я?

Я живу у Харков. У мальовничих гаях поблизу м100, бля рчок ставкв у середин травня можна почути спв соловейка. Я не раз бував з батьками о цй пор за мстом. Ми слухали спв солов'я, але я жодного разу не бачив цю пташку, скльки не придивлявся до зелених хащв. Соловейко наче кепкував з мене: не вдлтав отдал, залишався невидимим. Я ж так старався його розгледти. Мен було цкаво, яке воно, те загадкове створння, здатне так гарно, так натхненно спвати. У Костянтини Малицько в художньому опис я знайшла вдповд на мо роздуми про загадкову сру пташку весни. Авторка опису розповла про солов'я так, нби вона розповотдала про людину. Читати твр цкаво й корисно.

Прилтають солов' з вирю тихо непомтно. Вони не галасують про свй прилт як дик гуси чи журавл. х не чути й не видно до того часу, если тихого травневого надвечр'я навколишнй свт не наповниться солодким неперевершеним спвом.

Солов'на псня це не лише гмн весн, це гмн коханню. Адже спва соловей тод, если його подруга висиджу у гнздечку солов'ят. Багато цкавого розповла авторка опису про нрав солов'я, про його звички. Виявляться, спвають солов' в клтц. Але псня в невол зовсм нша: "Ся пснь пснь невол, сумна, уривиста, наче та думка в'язня, що, вдбившись об мури тамниц, вспять глухим галдежом поверта в грудь невльника. Лиш пснь на свобод справжньою пснею!"

Я люблю весну, люблю наш родинн поздки за мсто. Я люблю милуватися сосновими лсами березовими гаями, люблю дивитися на дзеркальну гладь ставкв озер. Люблю слухати солов'ний спв. Мен дос не пощастило побачити дзвнкоголосого птаха весни. Можливо; я його колись побачу, але твердо знаю, що несли в житт не триматиму солов'я у клтц. Нехай соб спва на вол, подал вд гамрливих вулиць мста.