врш-далог розмова про мсяць

Душа в квилнн нудиться, Аж серце рветься з грудей! Знову один. знову не спиться ... З вкна мен дослухаться серп Мсяця. Вддавшись нудьги спокус, Пд монотоннсть тиш, Злее в ньому здобув я розраду, До нього слова звернен: --О чому сумуш, новонароджений, Одвчне пасинок Земл ?! Чи ти сумом пригнчений, Страждаш, як я в ноч ?! Вдкрийся, Мсяць пднебесний, Розкажи сущность пшли рокв. Скажи, на стльки Свт чи тсний, Що мсця в ньому для щастя нема ?! Достатньо всього лише трохи Для блага люблячих сердець ?! Але нема його! Дуже шкода! Не кожен, мабуть, творець. Чи не вгамуш не виженеш З Душ серцевих пыток гнт. Жар-птицю в неб НЕ зловити, Коль для тебя нхто не чека. Змнився Мсяць лунний-- Не став дослухувати весь сказ-- сховавшись пд хмарою похмурою, У сяйв свому згас ....

Если не то опиши по лучше вопрос!