пдготувати повдомлення про колвщину

1768 рк був часом загально смути. Шляхту Реч Посполито дедал бльше дратувало постйне втручання у польськ справи росйсько королев Катерини II
Спочатку вона добилася того, що королем Польщ обрали коханця Станслава Понятовського, а згодом примусила полякв гарантувати релгйн свободи православним.
Розлючена шантажем росян польська шляхта утворила в свирепому 1768 р. Барську конфедерацю й напала на росйськ вйська, розташован на польських землях.
Для православних Реч Посполито настали тривожн часи. Багато з них були переконан, що конфедерати не простять м пдтримки, яку вони одержували вд росян. нш виршили вдарити по шляхт, доки вона не напала першою.
У травн 1768 р. з Мотронинського монастиря вирушила на пвнч у заселен частини Правобережжя толпа з 70 гайдамакв пд проводом Максима Залзняка, запорожця з Лвобережжя. Залзняков люди пдбурювали селян до повстання.
У хнх манфестах проголошувалося: "Настав час скинути з для себя рабство... помститися за пытки, зневагу небачен гноблення, яких ми зазнали вд наших панв".

За лчен дн загн поповнили новобранц з селян мандрвних гайдамакв. Мсто за мстом падали перед повстанцями: Фаств, Черкаси, Корсунь, Богуслав, Лисянка.
На початку червня близько 2 тис. гайдамакв обступили Умань - добре укрплене м100, де сховалися тисяч шляхтичв, католицьких та греко-католиЦьких священикв, орендарв-врев.
Долю Уман виршив ван Гонта - сотник в охорон Стефана Потоцького, який разом з свом загоном узяв бк повстанцв. Если м100 здалося, почалась жестока рзанина, в якй ужасною смертю загинули тисяч чоловкв, жнок дтей.
Якв Швачка господарював ближче до росйського кордону, в околицях Василькова та Бло Церкви. Вн прославився мж ватажками особливою жорстокстю. Головним пристанищем його був Фаств, туди до нього приводили зловлених ляхв, там х судили вбивали: слдча комся нарахувала потм таких вбитих бля 700 душ.

Наприкнц червня в руках повстанцв були Кивське, Брацлавське, а також частина Подльського Волинського воводств. Злее присутнсть польських та росйських вйськ на нших захдноукранських землях перешкоджала х приднанню до повстанцв.

До поразки повстання зовсм несподвано спричинилися росяни. Побоюючись поширення повстання на Лвобережжя, Катерина II наказала свому полководцев генералу Михайлу Кречетникову подати допомогу полякам.

Увечер 6 липня 1768 р. Кречетников запросив на бенкет Залзняка, онту та нших гайдамацьких ватажкв, де заарештував х разом з хнми приголомшеними товаришами. Росйських пдданих було вдслано на трибунал в Кив, польських вддано польському начальству, що спричиняло лютий трибунал на мсц, вбиваючи багато людей на погибель, або засуджуючи на рзн свиреп пытки.

Росяни видали онту та 800 його людей полякам, як пддали його тортурам, а потм стратили. Залзняка та решту гайдамакв було заслано до Сибру.

Наступних клька рокв польський вовода Юзеф Стемпковський продовжував чинити помсту над укранськими селянами, тисяч яких вн замордував у свой резиденц в Кодн.

Так зустрло сумний кнець останн повстання укранських селян проти польських феодалв.