Як цигани врятували жития остапу

Пролог

Тягостно жилося селянству в тридцят роки всмнадцятого столття: "Вльний дух народу ще тлв пд попелом невол". Той народне був звичайнсньким господарським волом, якого вдовольняли тягостна праця й спочинок. Ярмо наклади на шию бешеному туров, який корився сил, але оч йому вд гнву наливалися кров'ю.

Старше поколння ще пам'ятало, як боролися за людськ права, згадувало, як держали шаблю, обороняючи незалежнсть. Вдгукувалась ще чаруюча псня вол в серцях молод, яка кликала на бессарабськ степи, за Дунай, туди, де нема пана й панщини.

Пани ж, у свою чергу, обороняли сво права на "живий робочий нвентар хлопа", який приносив незмрен скарби, обробляючи укранську землю. Зовсм недавно перемогли пани, задушивши гайдамацьке повстання. Але хлоп ткав, залишаючи все миле його серцю, на вльн земл. Там були органзован на вткачв справжн лови. На пвдн Бессараб, недалеко от бистро рки Пруток, по лвм боц Дунаю, стояло козацьке вйсько, що виловлювало нещасних вткачв. За голову спйманого одержували плату Жорстока розправа чекала на шукачв свободи. х оддавали в рекрути, вдправляли в Сибр або вспять до пана в неволю. Але, незважаючи на тяжк перешкоди, ткали укранськ селяни туди, де жеврла надя на жадану волю, яка дставалася дуже дорогою цною.