Мй улюблений твр сучасно свтово лтератури

Хтось одного разу сказав, що снують два виду письменникв: одн вмирають за життя, нш живуть псля смерт. Твори Михайла Опанасовича Булгакова стали сьогодн класикою росйсько лтератури. Толика письменника це зосереджене завзяте служння мистецтву, звернене не тльки до сучасникв, а й до незрвнянно бльш велико аудитор, до прийдешнх поколнь. М. А. Булгаков помер в 1940 роц, не дочекавшись публкац та постановки на сцен бльшост свох творв, але, незважаючи на це, його романи, повст, п'си продовжують жити в наших серцях. У творах Булгакова тсно сплетен фантастика з реальнстю, трагчне з комчним, цкавий вигадка з сторичною достоврнстю. Важко з безлч його творв вибрати улюблене. Але я для для себя Булгакова вдкрила, прочитавши вперше Записки лкаря. Вдомо, що це автобографчний твр. Сюжет Записок складають пам'ятн для юного лкаря стор хвороби, курйози складн випадки медично практики. Написан з оживляем гумором, доброю роню, вони не залишають нас байдужими.

Герой Записок, вчорашнй студент, причому корнний городянин, зовсм не так давно розлучився з унверситетською аудиторю, волею дол опинився в глухому сел Мур'во. Тут йому судилося стати диним лкоричневом на всю округу. Создатель докладно опису росйське село, де геров доводиться працювати. Дороги, що розкисли пд осннм дощем, гасов лампи в операцйнй, взимку люта холоднеча. Лкар хоче здаватися знаючим в глазах фельдшера акушерок. Разом з цим вн вдчува майже панчний ужас перед операцю хрургчними нструментами. Книжка, до яко вн раз у раз звертаться, - диний його помчник.

Ледве освовшись, юний лкар вже прийма по сто хворих на денек, бува, тльки-тльки виршить виспатися або затопити пч згрти воду для миття або просто намилить щоку, щоб поголитися, - стук, проклятий стукт у двер, треба бгти з усх нг, гадаючи, що сталося на цей раз. Булгаков дуже точно опису хвороби й операц, але це жодною мрою не робить Записки менш цкавими. Создатель розповда про переживання, промахи, успхи бди молодого доктора з тю м'якою посмшкою, в якй нема н розчулення, н поблажливого глузування старшого навченого над початквцем, але радсне почуття знайдено сили, впевненост в соб. Перемога над смертю над власною боязкстю, недосвдченстю, ужасом чи не головна думка Записок.

В оповданн Рушник з пвнем молодий доктор гарячково згаду сторнки пдручника, з вдчам у душ береться за безнадйний, по видимост, випадок. На його очах гине двчина, яка потрапила в м'ялку для льону, вн, ще не наважуючись на операцю, розгублено дума про для себя: Вмирай. Вмирай швидше... вмирай. А то що ж я буду робити з тобою?. Але якось сам собою, немов проти вол, руки лкаря роблять те, що потрбно, мозок пдказу несподвано ясн ршення. Його виручають внутршня вдповдальнсть сила нтуц, як рятвно приходять до нас у хвилини крайньо небезпеки. А закнчивши першу у свому житт ампутацю, вн вже блага долю, щоб двчина не померла пд ножем: Ще, ще трошки... Не вмирай, - натхненно размышляв я, - потерпи до палати, дай мен вискочити благоприятно з цього жахливого випадку мого життя.

Записки лкаря М Булгакова мй улюблений твр. Вн навчив мене бути наполегливою у будь-яких обставинах, покладатися тльки на сво сили впевнено йти до сво мети, завжди залишаючись людиною.