Символзуючий образ земл у твор Кобилянсько

Повсть "Земля" стала одним з найвищих досягнень на творчому шляху вдомо укрансько письменниц О. Кобилянсько. Письменниця зазначала в автобографчному нарис "Про себе саму": "Факти, що спонукали мене написати "Землю", правдив... Я просто фзично терпла пд з'явиськом тих фактв если писала ох, як хвилями ридала!.." Повсть стала справжнм гостродраматичним твором, сповненим важких роздумв про грку селянську долю, вартсть людського життя, його цнност, вона вдрзнялася вд сучасних й сентиментально-дилчних замальовок з сльського життя, правдиво вдтворюючи дйснсть у флософському розумнн.

Можна висунути багато припущень щодо того, який персонаж головним гером повст, але, можливо, авторка пдказала нам вдповдь на це питання, давши твору назву "Земля". Дйсно, земля поста у твор нби живою стотою, такою соб вершителькою доль, яка може обдарувати чи покарати, дати життя чи вдбрати його. Так, Михайло сказать про не: "Неначе чув бачив, як земля з задоволенням розходилася, розкошувала, як соки вдсвжувались, як вона, насичена, вддихала важкими пахощами". В ншому мсц повст сказано: "Земля розтягнулась, немов ожидала кого вддихала землисто-вогким вддихом... Земл було миле те розорювання маси, вона не противилась йому в жодному мсц, була м'яка й крихка грла сво освжен сустави в сонц, а вогкий вддих розходився у воздус зраджував глибоке вдоволення". Отже, земля змальована у твор майже живою стотою, яка може вдчувати, бути вдоволеною, чи, навпаки, невдоволеною, приймати когось чи не приймати.