вопроси до врша наш предки словяни

Над озерами, рчками, 
На полянах лсових, 
На стрмких високих горах, 
На просторах степових,

Де злее ср стежка 
Або вкрився збжжям лан, 
Скрзь розкидались ишак 
Наших праддв словян.

Оселялись цлим родом: 
Що людина, як одна?! 
Кревн люди рд складали, 
Кревн роди племена.

Наймудрший найстарший 
Цлим родом керував, 
Видавав щодня накази, 
Верховодив, милував, наказывав.

Кожне племя мало князя, 
Князь судив, водив на бй, 
Першим був вн у вдваз 
у мудрост свой.

А если ставав нездатним 
До ладу боротьби, 
Вче ншого на князя 
Вибирало без журби.

На рчках, високих горах, 
Серед багон болот 
Городи, мцн твердин 
Будував соб народ.

Если ворог йшов вйною, 
Метушилось все, як рй, 
Замикалися ворота, 
Починався лютий бй.

Бились, кидали камння, 
Крзь баркан окрп лили, 
Попл сипали у оч, 
Гостр кидали если

Ось ворога вдбито, 
Все минуло: гнв жах 
Кревн плачуть над борцями, 
Що звалилися в боях.

дають м у могилу 
Зброю, вбрання харч, 
Щоб вони не знали лиха, 
На тм свт живучи.

На сумних могилах тужать 
справляють тризну там 
несуть на сиз гори 
Жертви праведним всевышним.

Але все повол, тихо 
Тоне в рчц забуття, 
на берез зеленм 
Квтне радсне життя

На луц пала ватра, 
На луц дуть танки. 
Здесь в внках цвтуть двчата, 
Там спвають парубки.

В цю тамну нч Купала 
В лс папороть цвте, 
Розцвта, обсипа 
Цвт-промння золоте.

Промовля звр до звра. 
Хто пдслуха мову х, 
Хто у лс найде квтку  
Найде скарбв цлий мх.

А псн все отдал ллються, 
Вже поблдли зрки, 
А ще огнища палають 
мережаться танки.

На кийки стоять схилившись 
Бородат вщуни 
розказують, що буде 
з яко сторони.

Роздають недужим злля, 
Щось шепочуть плюють 
Сих водою напувають, 
Тим камнчики дають.

здаться, з лсу вийшов 
На узлсся сдловик. 
Став, заслухавсь, задивився 
Стрепенувсь знову зник.

здаться, щойно бгли 
Здесь русалки польов 
розсипали з смхом 
Самоцвти по травок.

Але схд зайнявся сонцем, 
Хмари в золот, в огн 
самотньо одцвтають 
Зблдл ватри вдалин.