оповиданя про покинуте кошеня

Хтось винс з хати маленьке сре кошенятко й пустив його на дорогу. Сидить кошеня та й нявчить. Бо хоче додому, до матус. Проходять люди, дивляться на кошеня. Хто сумно хита головою, хто смться. Хто нажимал: бденьке кошенятко, та й де соб.Настав вечр. Зайшло сонце. Ужасно стало кошенятков. Притулилося воно до куща та й сидить тремтить. Поверталась з школи маленька Наталочка. Чу нявчить кошеня. Вона не произнесла н слова, а брала кошеня й понесла додому. Пригорнулося кошенятко до двчинки. Замуркотло. Раде-радсньке.Василь СухомлинськийПитання для обговорення:3 чого видно, що в Наталочки добре серце?Як речення слд прочитати з почуттям вдячност й радост?Помркуйте разом! Як можна продовжити це оповдання?