Аналз 61 сонету Петрарки

Петрарка Сонет 61 аналз Благословенн будьте, денек рк Тема кохання дея кохання благотворна сила Лричний герой по-справжньому коха, вдчува внутршн пробудження, пднесення, жагу до життя Художн засоби Сонет 61 анафора: благословенн; ептети: сяйлив оч, солодкий бль; метафори: лук Амура, серця рани; звертання; окличн речення Оксюморони: Але ж муки ц солодк; Живлюща смерте; Втхо навсна; Палаю в стужу; В спеку весь дрижу Протиставлення, оксюморони, риторичн запитання, риторичн окличн речення дуже влучн, виразн художн засоби для вдтворення почуттв, допомагають глибше розкрити суперечливсть такового багатогранного почуття, як любов. Цей сонет свордна молитва душ й серця до кохано жнки. Петрарко сприймав любов, то як найвище благо, то як грховне почуття. Ц суперечлив погляди на кохання позначилися на врш. Кохання це найвища цннсть , а водночас солодкий бль, серця рана. Але лричний герой прийма все це й не вдмовляться вд кохання. Вн по лицарськ милуться прекрасною Лаурою. Жодно зухвало думки нема в нього. Це поклонння коханй. Думки про кохану виливаються у гмн цьому високому почуттю. Вн сказать про Лауру з пднесенням, схиляться перед нею. Композиця твору вдтворю кохання дорогоцнне, крихке милозвучне як кришталь. Воно прозоре, але може вдтняти рзн барви, як гран кришталю. Це кохання нескнченне, як псок, що вдлчу нескнченнсть часу. Серце Петрарки обпалене вогнем кохання, покрите ранами благоговенними, тому увнчене трояндами кохання, як як стрли Амура пронизують його серце, але це не завда йому смертельних ран, а наповню солодким болем кохання. ПЕТРАРКА СОНЕТ 61 Благословенн будьте, день рк Благословенн будьте, день рк, мить, мсяць, мсця уроч, Де спостерг я т сяйлив оч, Що завязали свт мен навк! Благословен вогонь, що серце пк, Солодкий бль спечалено ноч лук Амура, що в безоболочч Пускав у мене стрл ясний потк! Благословенн будьте, серця рани вимовлене пошепки мя Мо донни нжне кохане, ц сторнки, де про не я Писав, создававши славу, що не вяне, Й ти, неподльна радосте моя! *** Благословенн мсяць, денек рк, Пора, година, край, мстина мила, Если краса глаз спянила Мене, став я бранцем х повк. Благословенн: бль, що в душу вник, Що обявилась ним Ерота сила, Лук стрла, що серце проразила, рана, що пройшла в його тайник. Благословенн вс рази, если я мя мо пан називав, Мо зтхання, порив, плач мря. Благословенн рядки, що склав Я й на честь, мисль моя: до не Вона де, до не одн.