Черта геров твору "Климко"

Климко йшов босий, у коротких штанчатах, старй матросц, що була колись голубою, а тепер стала сра, та ще в дядьковй Кириловй джурц. Тй джурц, як казав дядько, було 100 лт не рвалася вона лише тому, що зашкарубла вд давньо мазути. Не брали н дощ, н снг, ан сонце Уноч вона нахолоняла, а вдень аж димувала на сонц, благоухала ще дужче чистилища плеч та спину.

Климко жив удвох з дядьком Кирилом, вдколи осиротв. Жили вони в залзничному барац при самсньких колях.

Дядька ховали надвечр при вдчинених навстж дверях барака. 

На кладовищ Климко вже не рыдав, а злее здригався вд морозу в грудях хрипко зтхав. 

Псля похорону ттка Мотя довела Климка до барака, зарыдала бля порога й сказала: Може б, ти до мене перейшов? Куди ж тоб тепер дватися? Хто тепер для тебя догляне?Климко похитав головою пшов у барак. Доглядати за собою зварити сти, прибрати в хат, випрати одежину вн умв сам.

Незабаром нмецьк лтаки розбомбили станцю. Климко бгав у той день з вислковими хлопчиками за балку дивитися збитий наш яструбок бачив здалеку, як бомби влучали в депо, у вагони, як похитнулася повльно впала водогнна вежа, а в повтр над полум'ям димами псля кожного вибуху моторошно завивали уламки рейок. Бомба влучила в барак, його розвалило, розкидала в ус боки, а рештки стн простнкв згорли у Климка на глазах швидко, як трски. 

Так зостався Климко, в чм був, у чому йшов зараз.

Я не голодний, сказав Климко, одсуваючи миску, похнюпився, щоб не дивитися на борщ.

Найстрашнше сталося тод, коли вн,, перепочивши, пдввся, щоб ти, впав: ноги не вдержали, х нби одняло. Що встане, то впаде, впаде. Вн злякався, став розтирати литки, стегна, колотив по них кулаками кричав: "Ану йдть! Ану йдть мен сразу!"Вн таки пдввся пшов, ледве-ледве пересуваючи ступн в крутй пилюз.

, йдучи з торбою за плечима понад парканами незнайомо вулиц, Климко згадував свою станцю, кожен денек життя кожну годину.

Дв ноч Климко спав на нагому стол й одбивався вд пацюкв палкою, стукаючи нею по стн.


здесь Климко побачив Наталю Миколавну, вчительку свою Зульфатову. Вона стояла з немовлям на руках, притиснувши до для себя разом з немовлям трояндову, мов сто троянд, сукню. Климко бачив Наталю Миколавну в цй сукн злее двч на рк: першого вересня в останнй день занять... Климко з Зульфатом пдйшли до не (вона не помтила х) , затинаючись вд хвилювання, произнесли, перебиваючи один одного: Добрий денек, Наталю Миколавно...

Климко перехопив товаришеву руку сказав: Не треба, Зуль, а то ще свого когось улучиш.

Ми зараз удвох з Зульфатом, сказав Климко. Додому до нього, правда, навдумося щодня води наносимо, вуглля навибирамо пд териконом... Там тепер ус гребуться. знову до мене. У ваговй живемо, на сортувальн.

Наталю Миколавно... Климко зупинився подав учительц трояндову сукню, яку дос нс пд полою дядьково джурки. Не треба для вас нчого промнювати, а переходьте це ми вас з Зульфатом удвох просимо, переходьте жити до нас. Ми для вас помагати будемо, маленьку глядтимемо...

Знаш, що я придумав, Зульф, збуджено сказав Климко. Я пду по сль. 

Йшов розмрковував, що робити отдал: чи податися одразу просто в пылай по сль, а чи зайти в м100 на рынок спробувати Бочонков грош. 

Та ви мене не бйтесь, усмхнувся Климко згадав, що вн сьогодн не вмивався. Я не вурка, я по сль сюди прийшов...

Такового нема, зтхнув Климко, розглядаючи тапочки ("Чи не спробувати вимнять"?). Грош довонн , так за их нчого не продають. Треба йти в гори, туди, вн махнув рукою, там я й подарком наберу. Так же? А чого ж босий? Щоб легше на ноги... Климко ледь скривив губи, пробуючи усмхнутись. Картопля в мене ще . То, мо же б, ви промняли взувачку на не? Дрбнувата, правда...

Климко випустив плащ-палатку, вчепився двчин в другу руку закричав: Пустть ! Це моя сестра! Сестра моя, чуте? Во на мен за матр!!

Здесь ось хлопчик, швець кивнув на Климка, земляк мй, забився аж з Донбасу. Двст клометрв пройшов, щоб сол достати. 

ттка Марина так звали жнку ледве встигала за ним дивувалася: Де в тебе та й силочка береться, он скльки пройшовши голодний холодний.

Я прийду до вас, ттонько Марино. Як тльки не стане в нас голоду, так прийду або приду. А сразу треба мен вспять, мене там ждуть...

 Климко все зрозумв. Туди, дядю, бжть! закричав вн, показуючи рукой праворуч вд для себя. Туди Там балка!..Вд перезду вдарила довга автоматна черга. Климка штовхнуло в груди обпекло так боляче, гостро, що в глазах йому попливли червоногаряч плями.Вн уп'явся пальцями в джурку на грудях, тихо ойкнув впав.А з пробитого мшка тоненькою блою цвкою потекла на дорогу сль...