Черта Максима Беркута

Максим простий, як сама земля, як величезн пылай, як стрмк рчки, як кришталеве повтря. Здаться, все вн черпа з само душ природи збира у свому серц. Вн безстрашний смливий. Його природний розум, кмтливсть. Все у нього виходило в свй час на свом мсц, без сумшки й сутолоки; всюди вн був, де його потрбно, всюди вмв зробити лад порядок, пише ван Франко. Навть бояри поступово починають поважати Максима, адже вн да розумн поради, а головне, врятову дочку дворянина Мирославу, коли вона потрапила у лгво ведмедв. Це свдчить про його ршучсть одночасно скромнстю, бо Максим не хизуться свом подвигом. Максимов властиве почуття власно гдност. Щиро покохавши Мирославу, вн просить Тугара Вовка згоди на одруження, але, почувши у вдповдь зневажлив слова, випростувався перед дворянином, мов молодий пишний дубчак, сказав лагдним, але певним голосом: Нчого злого я не сказав тоб Невже ж мж твом, боярським, а мом мужицьким родом така велика пропасть, щоб любов не могла перегатити?.. Вирсши в громад, де вс були рвноправними, Максим не мг передбачити, який гнв викличе його прохання в пихатого та зарозумлого дворянина. Максим Беркут ма безмежну любов до свого народу, до рдно земл, патротизм: Се наша Тухольщина, наш рай! сказав Максим, обкидаючи оком долину, гори, водопад з такими гордощами, з якими мало котрий цар обзира сво королевство! Людина, яка так безмежно любить свою землю, несли не зможе зрадити. Навть у полон, у кайданах. Мужнсть, вдвага Максима викликали захоплення навть у самого Тугара Вовка: й-богу, славний молодець Не дивуюсь, що вн очарував мою доньку. мене самого вн мг би очарувати свою рицарською вдачею!. Максим Беркут, як батько, громадськ нтереси ставить вище особистих. Вн розум, що його життя небагато варте, порвняно з частью верховинцв, запрян, яких знищать монголи, якщо х пустити в пылай, тому схвалю ршення батька не обмнювати його на рештки монгольського вйська, що зайшло в тухольську равнину, а вийти не змогло. Максим гордий за свй люд, який нещодавно бився з ворогом, був певний у його перемоз. Вн знав, що тухольц будуть битися до останнього, щоб знищити всх загарбникв. Скльки потрбно мужност та вдваги, щоб не припиняти боротьбу в полон! Через Мирославу Максим переказу тухольцям свй план остаточно розправи з монголами, обдурю хнього ватажка Бурунду, обцяючи йому нколочено показати вихд з тухольсько долини. Максим не загинув. У двобо з Бурундою вн перемг. Його рятунок викликав радсть в усх тухольцв. Навть т, що втратили свох синв, братв та мужв, т радувалися Максиму, немов з його поворотом повертали вс дорог серцю, страчен в бою.