Написати свй детектив вд руки 

У офс детективного агентства Конрад зайшла молода жнка,рокв 25.

зустрв помчник детектива Артур Белл.

-          Добрий денек. Мене звати Артур Белл. Я допомагаю у розслдуваннях сищику Максу Стронгу.

- Ох добрий день. Я Кет Внслет. Я маю пдозри,що

в цей момент до кабнету зайшов Стронг

-          Здрастуйте,- сказав вн.

-          Добридень,мстер Стронг. Я Кет Внслет .

-          Дуже примно. То з чим ви до нас прийшли?

-          Мен здаться,що за мною стежать

-          Ви комусь перейшли дорогу?Або ви багата людина?

-          Н,хоча в мене одна смейна коштовнсть. Це каблучка з блим дамантом. Вона передаться з поколння у поколння всм жнкам мого роду. Моя прапрабабу ся була известного дворянського роду Внслентв.

-          Так,я читав про цей рд,- сказав Белл.

-          На цю каблучку все мо життя зазха мй старший брат Нколас. Вн завжди мен заздрив. 10 рокв тому ми з ним посварились з тих пр не бачились. Вн навть нразу не прижджав до мох батькв

-          Можливо вн знову прихав у Йорк?- висловив свою думку Стронг.

-          Все може бути,якщо вн прихав у рденьке мсто,не навдуючись сюди вже 10 рокв,то вн очевидно щось задумав,- додав Белл.

-          Скажть свою адресу. Ми за всм простежимо.

-          Фронт-стрт,28,- произнесла Кет.

-          Добре

-          Ну я пду. До побачення.

-          До побачення. Ми будемо слдкувати за вашими дями та зробимо свою роботу,- сказав Стронг.

Жнка пшла

У вкно ми побачили,як за Кет почав йти якийсь чоловк,не дуже примно зовншност,риси його обличчя були наповнен злост. Ми одразу ж вибгли на вулицю та пшли за ними.

Йдучи десь з 20 хвилин ми дйшли до дому Кет. Вона нас не помчала.

-    Макс,а може це той самий Нколас?- сказав Белл.

-    Так!Це точно вн! -вдповв Стронг.

Ми пдйшли до нього.

-          Вибачте,а котра зараз година?

-          12:20.

-          Дякумо

-          Нема за що.

-          Мен здаться я вас десь бачив,- сказав Макс Стронг. Ви випадково не Дрейк?

-          Н. Мене звати Нколас.

-          То ви проздом в нашому мст чи оживляйте тут?

-          Я тут вже не був майже 11 рокв. Я прихав до сестри. Забрати сво!

-          То що ж ви мате на уваз?

-          А навщо для вас це знати. Я вже й так сказав бльше нж потрбно!

-          Я просто письменник,я пишу сво романи на основ реальних подй. Мен  дуже цкаве ваше життя. Може зайдемо до кавярн. Та ви мен все розповсте?

-          Ну добре. Ви мене переконали.

Ось вони втрьох сидять в кавярн та Нколас розказу свою сторю

-          Я несли не любив свою сестру. Мо батьки завжди придляли й море уваги,в той час,як я навть не мав друзв. Кет - так звуть мою сестру,теж мене не долюблювала. Сразу я хочу й помститися,вкрасти свою рч. Смейну дорогоцннсть. Дуже дорогу каблучку. Вона передаться у нашй см з поколння у поколння. Наш з сестрою праотцы дуже   оберегали. Сразу вона у руках Кет,а виновата бути в мене!!!

-          Я точно напишу про це книжку.

-          Ну добре.

-          То може ви мен скажете свою адресу та номер телефону.

-          Так звичайно. Черри-стрт,6. А номер -   3-65-28.

-          Дякую. Ну ми пдемо.

-          Цей Нколас виявився дуже дивним. Потрбно здати його до полц. сказав Стронг.

-          То ходмо, вдповв Артур.

Детективи прийшли до полц та все розповли. Наступного дня Нколас залз до ишак Кет та намагався викрасти каблучку,та нчого не вийшло,бо полцянти вже заховались в будинку та затримали його на краджц.

-          Н!Н!Я тоб ще помщусь!- голосив Нколас Кет.

Вона мовчала.

Кет була дуже вдячна Артуру Беллу та Максу Стронгу за розкритий злочин. Та наступного ж денька продала будинок та перехала в нше м100,де б нхто не знайшов. А Нколаса посадили за грати на 12 рокв.

Вечер був тихим теплим. Зор були яскрав, а мсяця зовсм не було видно. У так ось мит зовсм не разраховушь  на яксь несподванки. Тим паче на непримн. Думаш про все одразу в одночас н прощо. Зовсм не хотлось навть подумки повертатись до цих шкльних непримностей. У школ цього останнього перед канкулами хлопот тиждня оголосил ярморок. Нчого кращого от детективного розслдування вони придумати не змогли. А, власне, дея-то гарна. Вдчути себе слдчим, позмагатися з реальними людьми. Можливо, вдасться зарекомендувати для себя в новому колектив. Не те щоб дуже хотлося, але... Непогано було б розставити крапки над на прикнц навчального року. Якраз чудова нагода помркувати.

Вбито трьох, директор щник, десятикласники щось задумали. До реч загибл моглиб поводитись якось тихше, а не влаштовувати цирк у дальни. Так, не вдволкамось. Навщо вбивати пана N. Бльшсть делетантв пдозрюють А. Я теж на ньго размышляв спочатку. Награна сцена сварки на мойданчику, його зникнення... Але не збгаться щось. Що? За сценарною характеристикою вн не палка людина, до того ж розумна та рацональна. Що ще?  Не надто моцйна. Так. У спланованому вбиств сенсу нема. Мативу теж. Отже за цими та ншими показниками А сков ненавмисне вбивство у стан афетку. Щось не так. Все ж таки не так. Хба, враховуючи його сценарну характеристику вн би втк. Не схоже. Мислемо вд зворотнього. А - не вбивця. Що ж сталось тод. Пригадумо вс обставини. Сварка була -це факт. зустрч один на один у кабнет теж. А останнй бачив пана N оживляем. Можливо вн дйсно ранив йонго. Алеж удар повинен був пом"якшити замисник, у який було воткнуто ножа. Якщо той удар був причиною смерт N, то А облада не аби якою фзичною силою. Це не так. Висновок: А дйсно ранив N у груди зник (як чому - покищо не важливо), але Т все ще був оживляем. То чому ж вн не вдгукнувся, если ми стукали в двер? Чи вн вдгукнувся? Двер було замкнено з середени. Вн хотв вдчинити нам.... але ми вибили двер, натиснувши таким чином на рукять ножика. Н. я клька разв оглядав кабнет - на дверях жодних слдов. Мала б зостатися вм"ятина.  Може це недочот постанови? Декарац пдвли. Все ж шкльн масштаби... Хоча. Вбитий пан  N вже вийшовши з виду пообдав в дальн у вс на уваз, але, если я з Сашою був на кухн, куди, до речи тим чи ньшим чином, вдправляли усх детективв, то бачив неприбрану тарлку з обдом, де була нетронута морква, яку пан N не сть. На цей факт нашу увагу навмисно акцентуваоли не раз. Тобдо пан N живой! Але як же усе ньше. Забагато думок на согодн. Завтра буде новий день. Я доведу цю справу до кнця. А зараз... сразу треба побути наодинц з зорями. Ох уж мен ц зор...