думка смейна в роман анна каренна твр

Все змшалося в будинку Облонських так починаться роман. Дружина дзналася, що чоловк був у зв'язку з гувернанткою оголосила чоловков, що не може жити з ним. Облонський з нетерпнням чека свою сестру Анну в над, що вона може врятувати його.

Анна Каренна на початку роману це сяюча стота, це саме життя: Неначе надлишок чогось переповнював стоту, що мимо

вол виражалося то в блиску погляду, то в усмшц. Анна не може бути неприглядною, вона уособлення гармон (Анна порок

реч несумсн).

Анна дивовижна для всх, дивовижна тим, що в нй надлишок життвих сил, вона щедро длиться ними з усма. Вона обожать не себе, а нших . Вона все зна про дтей Долл, не тльки як х звуть, але якими хворобами вони хворли. Вона пом'якшу серце Долл, примиря з чоловком. Вона розрадниця примирителька. До не тягнуться сам рзн люди. Княгиня М'яка говорить про Анну: Вона ж не винна, що вс люблять.

Любов, що уврвалася в серце Анни, ще бльше розкрила скарбницю душ. Вронський каже й те, у що сам щиро врить: Нас чека найбльше щастя. Вронський блискучий, розумний, добрий молодий чоловк, вн щиро обожать Анну. Вн багатьом жертву заради не: свом честолюбством, кар'рою вйськового. Здавалося б, вони створен один для 1-го.

Але ось як Толстой опису х любов: Вона (Анна) вдчувала для себя настльки злочинною винною, що й залишалося тльки принижуватися просити вибачення... Вн же вдчував, що повинен вдчувати вбивця, коли бачить тло, позбавлене ним життя. Це тло,

позбавлене життя, була х любов, перший перод хнього кохання. Було щось жахливе й огидне в спогадах про те, за що було оплачено ц страшною цною сорому.

х любов, любов замжньо жнки, та ще дружини вдомого державного дяча, блискучого юного аристократа була засуджена суспльством. Вс верстви суспльства вдвернулися вд Анни, як вд прокажено. Вс були схвильован цим новим зв'язком, тому

що це було не поверхневе захопленням, а глибоке почуття. Але н Анну, н Вронського це не бентежило.

все ж х союз розпадаться, ще не встигнувши скластися. Толстой постйно пдкреслю, що Анна соромиться: Гаряча фарба сорому

розлилася по обличчю... вона зрозумла, що й було соромно. положення, яке здавалося з'ясованим псля вчорашньо вечер, раптом виявилося не тльки не з'ясованим, але й безвихдним. й стало ужасно за ганьбу, про яку вона ранше не мыслила.

До вдчуття ганьби сорому додалися огиду нелюбовь. Анна залишаться одна, вона вдчува абсолютну самотнсть, тому що Вронський не здатний до любов, вн не суджений, шлюб з яким повинен здйснитися на небесах. Вн занадто поверховий важкий для любов. Вронський недостойний Анни, вн виявляться навть нижче Каренна, який проща вмираючу в пологах дружину. Але Анна одужу, любов знову з'дну х. Але чи любов це? Анна неминуче прибывать до розпачу, намагаючись розбратися у свой ситуац. Вона зробила грх: кинула чоловка, принесла йому страждання, втратила Сергйка, бо це була цна зради. Логка грха нашпту й , що диний вихд з цього становища самогубство.

У епграф Мен помста належить, аз воздам Толстой висловив головну дею роману про Анну Каренну: Бог судить за вс грхи, в тому числ за зраду в см.