твр на тему: проблема см шлюбу в роман "анна каренна"

Роман Анна Каренна оповда про непросту долю жнки. Анна Каренна жнка з вищого свту, яка ма чоловка та малого сина, але закохуться у Вронського, зраджуючи свого чоловка. Життя Анни мина у внутршнх суперечностях, вона не може кинути н чоловка, н коханого, переживання сповнен драматизму. Анна закнчу життя самогубством.На перший погляд, Анна Каренна зрадниця, вона вчиня безнравственно зраджуючи, вчиняючи самогубство. Чи не достатньо пдстав, щоб засудити цю жнку, не розбираючись у складнощах життя та натури? Анна по-справжньому коха Вронського. Це не порочне прагнення розваг та пригод, не легковажний вчинок, а щире почуття. Анна жнка вищого свту. Уявлення про вищий свт того часу ми мамо здебльшого з лтератури, вищий свт видаться нам викривленим, з хибного мораллю, подвйними стандартами. ось у вищому свт зустрчамо жнку, що здатна на почуття глибоке та пристрасне. Але у Анни вже чоловк. Проте шлюб материнськ почуття не зупинили на шляху зради, що не свдчить на користь.Важливим мотивом роману Толстого, який допомага розбратися у раскладному образ Анни, мотив безсилля людини перед подями життя, яке драматично ускладнються та заплутуться дедал бльше. Здесь одразу поста деклька важливих заморочек. По-перше, неувязка сильно особистост, по-друге, неувязка вибору. Побудувавши стосунки з Вронським, Анна робить згубний, проте свдомий вибр.Образ Анни Каретно поступово поглиблювався в процес роботи Толстого над романом. Вн надлив не тльки привабливою зовншнстю, але й глибоким внутршнм свтом, здатнстю до сильних почуттв, схильнстю до самоаналзу. Анна Каренна свтська замжня жнка, мати восьмирчного сина, завдяки свому чоловков посда високе мсце у суспльств. Вона живе, як ус з кола, звичним свтським життям. Водночас Анна - жнка незвичайна, вона вдрзняться вд нших моральною чистотою, невмнням пристосовуватися до обставин, лицемрити. Вона завжди вдчувала фальшивсть навколишнх вдносин, це вдчуття посилилося псля зустрч з Вронським.Кохання викликало в душ герон прихован сили й поривання до вльного, справжнього життя. Однак можливсть щастя з коханим була лише примарою. Анна побачила, що свтське суспльство закрива оч на приховану зраду, але не може пробачити нкому щиро й вдкрито любов. Спльне життя Анни з Вронським вищий свт оцнив як виклик загальноприйнятим нормам, вони стали вигнанцями. Втм у них була можливсть забути про негаразди в подорожах, сплкуванн один з одним з небагатьма друзями. Однак щось завжди заважало м, змушувало пережджати з мсця на мсце, братися за безлч справ, аби тльки не залишатися наодинц. Толстой як реалст узкий психолог объясню трагчну приреченсть кохання Анни Вронського не злее зовншнми причинами - згубним впливом суспльства, а й суто внутршнми чинниками, як прихован в душах геров. Письменник уника однозначних характеристик образв.Анна волелюбна, духовно обдарована, розумна сильна жнка, але в почуттях було "дещо жорстоке, чуже, бсвське" [1, с. 177]. Заради пристраст вона забува про сво материнськ обов'язки, не помча страждань Каренна. Живучи з Вронським, Анна не розум його бажання мати спльних дтей, створити справжню см'ю, У фнал твору вже важко впзнати: вона не розчиняться всм серцем у свох почуттях, не подарку для себя коханому чоловков, а, навпаки, вимага злее безперечного пдкорення служння соб, хоча й не переста любити Вронського.Суперечност суспльного внутршнього життя призводять Анну до самогубства: "Так, дуже непокоть мене, на те дано розум, щоб позбутися; виходить, треба позбутись. Чому ж не погасити свчку, если дивитися бльше нема на що, если гидко дивитись на все це? Але як? Навщо цей кондуктор пробг по жердинц, навщо вони орать, ц молод люди у тому вагон? Навщо вони говорять, навщо вони смються? Все неправда, все брехня, все обман, все злобно..." раптом, згадавши про розчавлену людину в денек першо зустрч з Вронським, вона зрозумла, що й треба робити... "Туди! казала вона соб, дивлячись у тнь вагона, туди, на саму середину, я покараю його врятуюсь вд усх вд себе... свчка, при якй вона читала сповнену тривог, обманв, пламенея злобна книжку, спалахнула яскравшим, нж будь-если, свтлом, освтила й все те, що ранше було в темряв, стала меркнути й назавжди гаснула" [1, с. 178]. Поставивши останню крапку в розповд про долю герон, Толстой не виршив усх пекучих питань: хто винен у смерт, що пдштовхнуло до самогубства, чому Анна не могла задовольнитися шлюбом з Каренним новими смейними стосунками з Вронським, чому жнка, яка понад усе цнувала кохання, загинула врешт-решт вд нього? Загибеллю Анни Каренно письменник не завершу роман: вн усвдомлю, що трагчний кнець життя герон наслдок глибокого розпаду духовних цнностей, нравственного руйнування цив