Твр роздум мй улюблeний бблй сюжeт

Бiблiя (книга) визначна памятка свiтово лiтератури. На сторiнках Бiблi багато прекрасних, поетичних легенд. Цi легенди давнешним-издавна iснували в народi i передавались з уст в губа. Потiм, через багато столiть, мудрецi i поети почали в рiзний час записувати х, потiм цi записи були зiбранi в Бiблiю. Ця книга включа в ритуальнi i юридичнi кодекси, iсторичнi хронiки, мiфи, народнi пiснi (переможнi, величальнi, поховальнi, сатиричнi, любовну лiрику тощо).

Iз часiв середньовiччя i до наших днiв лiтература черпа з Бiблi теми, сюжети i мотиви, переосмислюючи х вiдповiдно до вимог та iдей свого часу.

Найбiльшою популярнiстю серед укранських письменникiв користувалася сказка про сiяча, що объяснються просвiтительською функцiю лiтератури, прагненням вiдкривати народовi очi на його життя. До не не раз звертався Тарас Шевченко (Чигирине, Чигирине, поеми Сон i Кавказ, Саул, Не нарiкаю я на Бога) i Пантелеймон Кулiш (Дума, Старець, Неньчина пiсня). Цю притчу у демократично-просвiтительському дусi перетлумачують Юрiй Федькович (Нива, Дикi думи, Думи мо, дiти мо) Михайло Старицький (На новий рiк, Нива).

Значну популярнiсть в укранських письменникiв мали притчi про таланти, блудного сина, любов, багача i бiдного Лазаря, про терен. Наприклад, Тарас Шевченко (Притча про блудного сина), Iван Франко (Дума про Наума Везумовича, Притча про терен), Леся Укранка (У пущi), Павло Грабовський (До сестри).

Крiм притчових сюжетiв i мотивiв та використання оповiдей про дiяння пророкiв-праведникiв, апостольських проповiдей, укранська лiтература осмислюнравственно-етичний змiст християнського вчення в цiлому, звертаться до виду Христа, Богоматерi, х загальнолюдсько го подвигу. Марiя Т. Шевченка, де син Божий виступа як син людський, сонети XXXVI-XXXVIII I. Франка, якi порушують проблему вiдповiдальностi людини за сво вчинки, На полi кровi Лесi Укранки. Загалом творiв у Лесi Укранки, в яких переосмислюються бiблiйнi сюжети, бiльше пятнадцяти.

Верхушками художнього переосмислення вангельських сюжетiв в укранськiй поезi Марiя, Давидовi псалми, Пророк, Неофiти, Саул Т. Шевченка, Мойсей у I. Франка, Вавiлонський полон Лесi Укранки.

Використовували бiблiйнi сюжети в укранськiй поезi i письменни ки нашо доби. Павло Тичина в поезi Весна використову сюжет з бiблiйно легенди про всесвiтнiй потоп, переосмислюючи його, як катастрофу, стихiйне зло. Максим Рильський у вiршi Рукам трудящим слава використову бiблiйний мiф про маслинову гiлку, що в переносному значеннi означа емблему миру i спокою.

У Миколи Сингавського зустрiчамо поезi, написанi за бiблiйними переказами:

Переможцям щедро-любо

Благоухать солодом тростини

Хто з мечем iде на Кубу -

Вiд меча i сам загине.

(Мечi та струни)

Iдейне спрямування вислову, взятого з Бiблi в сучаснiй лiтературнiй мовi означа як пересторогу проти насильства i агресi.

Отже, використовуючи бiблiйнi сюжети в укранськiй поезi, нашi письменники викривали свiт насильства i пророкували народовi свiтле майбутн.