розповдь мй найкращий день в школ

На уроц укрансько мови наша вчителька, Тетяна Анатолвна Терз запропонувала нам, учням 10 класу, написати твр на морально-етичну тему. Та додала, що найкращий буде надрукований в районнй газет. Кожен з нас замислився над тим, про що ж писати. У клас ми обговорювали актуальнсть та основну думку твору. Вс були зантригован хто ж стане переможцем?
А переможцями стали: мсце Я. Проткна, мсце О. Гараба, мсце О. Суровегна. А тим, хто не перемг бажаю успхв!
Найщасливший денек у мому житт
Який день називають найщаслившим? Напевне, той денек, если вдбулися важлив та цкав под в житт. Це той денек, який залишив в памят найнезабутнш фрагменти, память про их буде збергатися дуже довго. Це день, под якого завжди радсно згадувати та розповдати.
Одним з таких днв в мому житт той, если ми з класом здили на екскурсю в м100 Блгород-Днстровський. Погода в цей день була пречудова. Рано-вранц ми, радсн та щаслив, зустрлися бля школи з нашою вчителькою. Кожен почав розповдати про те, як вн готувався до екскурс, що цкавого з собою захопив. Вс брали фотоапарати вже бля школи почали робити перш кадри майбутнього фоторепортажу. Коли пдхав автобус, ми вс дружно зайняли мсця в салон познайомилися з провдником. Вона повдомила наш маршрут пообцяла розповдати про кожний народонаселений пункт, який ми будемо прожджати. Не дивлячись на те, що дорога була далекою, час минув швидко та весело. За цей час ми слухали розповд провдника, обмнювалися своми враженнями. Коли ми пдхали, розмови поступово припинилися, кожен з захопленням став роздивлятися навкруги. Зупинились ми бля музею. Там в нас була екскурся, з яко ми багато дзналися про це мсто, про народи, як здесь проживали, про видатних людей, як побували в цьому мст. Дал ми попрямували до легендарно фортец. Саме нею прославиться Блгород-Днстровський. Цю фортецю ще називають Тра, Акерман. Трошки вдпочивши, ми вдправилися мандрувати по територ фортец. Все навколо здавалося дивовижним та казковим. Ми навть перенеслись в епоху битв того часу. Величезн дуби, здавалося, своми верхвками дстають неба. Примно було ходити по лабринтам фортец. Пднявшись на найвищу башту, ми окинули зором величезн простори Днстровського лиману. У цю мить виника почуття свободи. Здавалось, лиману нема краю. Роздивляючись округи з висоти пташиного польоту, я вдчула спокй та красу цього краю. Невипадково О. С. Пушкн вдвдав це м100, яке надихнуло його до написання свох творв.
Гарна природа спонука людину замислитися над своми вчинками та думками, схиля до союзу та дност з нею. Вдихаючи чисте повтря ц мсцевост, здаться, що воно тршки вдрива для тебя вд земл. Мандруючи вузькими лабринтами, ми зткнулися з чимось тамним.
Не вдчуваючи втоми, ми продовжували мандрувати кожен раз дивувались все новй новй крас пейзажу. Втомлен, але повн незабутнх вражень, ми повернулися в автобус вдправились додому. За час повернення вс поводили для себя дуже тихо. быстрше не через втому, а через бажання осмислити все побачене в цей денек. Своми незабутнми враженнями ми почали длитися з батьками, як зустрчали нас вдома. А фотограф допомогли мен назавжди зберегти в памят один з найпрекраснших найщасливших днв у мому житт. я пишаюся тим, що в нашому регон так куточки, як вдом за границами Украни, як залишили память про наших предкв

Я не знаю но фортуны 
полагаюсь у тебя все получиться