скласти казку як весна зима зустрлись

Кажуть в народ, що всередин свирепого зустрчаються дв пори року Зима та Весна. де Зима, стара, втомлена, змарнла, одяг на нй латаний, а в руках торба дрява, з яко сиплеться торшн зерно. Весь сбор пола Зима, час й залишати землю.

А назустрч старй Зим виходить молода двчина Весна-красна. Вдягнена красуня в зелен шати, личко у не рум'яне, веселе, а на голов пишний внок квтв.

 Здоров будь, Зимонько! втаться Весна.

  тоб день добрий, вдповда Зима.

 Час тоб, бабусю, поступитися мен, я пануватиму на земл, каже молода красуня. Усе, що люди запасли, ти пола, спорожнила комори та клун.

 Н, Весно, це ти прийшла зарано, бурчить ветха, я ще володарка на земл.

 Давай змагатися, пропону Весна, хто переможе, той залишиться.

Погодилась Зима. Стали вони мощью мрятись: то стара вхолою та холодом пов, то молода теплом та сонячним променем пахне.

А в люд зустрч двох пр року Стртенням окрестили примтили: цього денька погода може клька разв змнюватись. Яка з них переможе, така пануватиме невдовз.

Йде Весна по земл легкою ходою, свту рад, сонечку посмхаться. А як за гору зайшла, тут назустрч й Зима Сива. Дорогу перегородила каже весн:

- Повертай вспять! Я здесь господарюю, я тут володарюю!

А щоб слова дзвнкше та мцнше звучали, махнула Зима рукавом наслала мороз трскучий на землю. Дивиться Весна на не з посмшкою ласкаво вдповда:

- Минув Твй час, Вдступися, геть мороз твй хоч трскуч, та вже не пекуч!

Але Зима вд слв таких ще пущ злиться почина, дзигою по земл в'южить, хитрощ та виверти сво в хд пуска, блоснжних жеребцов на допомогу заклика.

- Скачть, слуги Мо ворон, по озерах та рчках, закрийте лд подвйною фортецею, щоб затрщав та застогнав вн.

Полетли кон над озерами та рчками, указ зими виконують, лд подвйний товщею змцнюють. Тльки марн хн зусилля лд мж тим темнти та мрачнеть почав, а це врна ознака близько весняно вдлиги.

- Не працюй, Зима, даремно, Вдступися, - каже й знову Весна, - я, хоч молода, але сильна. А старсть та сива старсть твоя проти юност та краси мо тльки слабкше стають. Закувала ти рчки, але не на повки. Ось лд твй натовп, та тльки став вн простий вд погляду мого горячего та дихання свжого.

Люту Зима ще сильнше вд слв таких для не пекучих пдступних, та не зна вона, що Весна волод чарвною мощью - вс води та ключ вдмика.

Але Зима так просто вдступати не хоче, свою перевагу перед весною вдстояти намагаться-в подинок сили та влади вступа. Ще мцнше мороз на землю насила та такий, що вн залзо рве на льоту птицю б'. Та й кнь сивий тут же поруч копитом вдстуку, що сеч хуртовини та хуртовини пднма.

Здесь, звдки не взьмись, супутник Весни - Грач на гору злетв. Слово чарвне весн зверху заспвав:

- Крпися Весна! Запали снгу, заграй яри!

Посмхнулася Грачу Весна, рум'янцем залилася в мить хуртовини капелями обернула.

Але Зима не вдступа - нов мости буду! Та тльки Весна по ним йде ламаються вони вд ходи спекотно.

- Вдступи, пди убк, - мовить Весна, - минув Твй час, не витрачай сили даремно. Нема зими,яка не закнчувалася б. Ось вк твй холодний вже закнчуться.

Зима няк не заспокоться, у вдповдь ще пущ Весну ла, але вд стараний свох злее тане. А Весна дивиться на не розквта. Адже як Зима не злиться, а весн й все ж доведеться пдкоритися!