Пж помогите безотлагательно задание по зарубежной литературе.Необходимо написать книжку на тему

Як повст про мореплавательв,

Про острови, пригоди, шквали,

Про тайни схованих скарбв

мандрвцв, що х шукали,

Про лиходв, що зливали

Людською кров'ю чардаки*,

Як до смаку тоб припали,

Юначе, давн т книги,

Як Купер, Белентайн старий

Для для тебя автори бажан,

До рук ти смливо бери

Просте мо оповдання.

Если ж втрила в океан

Для тебя не надять, то покинь:

Хай зникне в тьм прат останнй,

А з ним я, як марна тнь.

Ллойдов Осборну,

американському джентльменов, присвячу цю

оповдь, задуману й нарешт завершену в згод з

класичними його вкусами, вдячний за багато

спльно проведених примних годин

автор

Частина перша

СТАРИЙ ПРАТ

Роздл

Старий морський вовк у зазд "Адмрал Бенбов"

Сквайр Трелон, доктор Лвс й решта джентльменв попросили мене розповсти докладно все, що я знаю про Острв Скарбв, усю сторю вд початку до кнця, не приховуючи нчого, крм розмщення острова, та й то злее тому, що не вс ще скарби звдти вивезли. Отож року Божого 17... я беруся за перо й повертаюся думками до тих часв, если у мого батька був зазд "Адмрал Бенбов" если пд нашим дахом оселився засмаглий старий моряк з рубцем вд шабл на щоц.

Я пригадую, нби те було тльки вчора, як вн важкою ходою пдступив до дверей нашого зазду, а слдом за ним прикотили на взку моряцьку скриню. То був високий, мцний, огрядний чоловк з брунатним обличчям. Над комром його заяложено синьо куртки стирчала просмолена косичка. Руки в нього були" зашкарубл й пошрамован, з чорними поламаними нгтями, а рубець на щоц мав непримний блдо-багровий вдтнок. Пригадую, як вн, стиха посвистуючи, оглянув бухту, а тод раптом загорлав давню моряцьку псню, яку так часто ми чули вд нього опсля:

П'ятнадцять хлопцв на скрин мерця.

Йо-го-го, ще й пляшечка рому!

Глас у незнайомця був по-старечому узкий хрипучий, наче вн надрвав його, тягнучи кабестана.

Потм вн постукав у двер кнцем палиц, схожо на гандшпуг, , если вийшов мй батько, грубо зажадав вд нього склянку рому. Йому винесли ром, вн почав повол його цмулити, знавецьки смакуючи кожен ковток все ще поглядаючи на скел й на нашу вивску.

Бухта нчогенька, пробурмотв вн нарешт. Непогане мсце для шинку. багато народу, друзяко?

Батько вдповв, що, на жалко, народу здесь бува дуже малюсенько.

То й гаразд! сказав моряк. Пристань саме для мене. Гей, ти, голубе! гукнув вн чоловков, що прикотив взка. Пд'жджай сюди, допоможеш втягти скриню. Я перебуду здесь який час, провадив вн дал. Чоловк я простий. Ром, шинка, яшня бльше мен нчого не треба. Хба тльки ще он та скеля, з яко видно в мор корабл... Як мене звати? Та що ж, зовть хоч би й каптаном... Еге, я бачу, що вас непокоть... Мате! вн кинув на порг три-чотири золот монети. Нагадате мен, если вони вичерпаються, промовив вн, суворо глянувши на батька, мов командир на пдлеглого.