этюд на тему зимняя притча

Зима - це казкова пора року, бл пластвц снгу кружляють у неб, немов танцюють вальс.


Снг скриться переливаться на сонц, србними блисктками. Повтря прозорий чистий.

На стеклах сво невидимо пензлем малю мороз дивовижн неповторн взерунки. Пейзаж завжди рзн не схож один на 1-го.


На вулиц за морозним вкном стоть самотня горобина увешенние гронами ягд, на глках умиротворенно сидять червоногруд снгур.


Велична зима, вона по - свому прекрасна, незважаючи на лютий холод, втер хльосткий снг. По зимових дорогах бгають поземки, а в трубах гуде втер плеска вконницями.


Як можна не любити зиму, з багатолико красотою. Кругом нескнченн бл рвнини, килим з србла покрив дахи будинкв глки дерев. Розрум'янених дтвора повна нестримно радост гра в снжки та лплять снгових баб. У цей чудовий час року наша земля перетворються, одягаючись у незвичайну блоснжну, пухнасту личину, яка 1-го разу зникне пд теплими весняними променями сонця.


У зимовому лс стоть тиша, вн немов спить казковим сном, ли стоять нерухомо посипан снгом, на снгу багато слдв, залишених дикими тваринами. Пд невеликим кущиком причався заць, в свой витонченй, блй шубц вн зливаться з загальною картиною його складно розгледти. Зрдка порушуючи тишу, десь вдалин клаца тетерев. Не витримуючи ваги снгу, з лапок ялин обсипаться снг.


Нескнченн поля, вкрит блим покривалом, витканим самою природою. На их потихеньку опускаються сутнки, вкриваючи небо темним ковдрою. На нчному мрачно -синьому неб заблищали золотист зрочки чудова круглий мсяць, яка висвтлю свом яскравим свтлом пол. Не описати словами всю пишноту переливаються рвнин пд великолепною мсяцем, загадков тн на снгу вд кущв самотньо стоять дерев.


Беручи випробування, як вона нам пдносить, можна отримати повне задоволення, вдихаючи чисте повтря насичений холодною свжстю, вдчуваючи всю красоту благодать. Зима- це подарунок природи, яким ми насолоджумося милумося, щороку