Змст мфв "Смерть Ахлла", "Перш 9 рокв облоги Тро"

  Страшним гнвом палав Ахлл проти троянцв. Вн виршив жорстоко помститися на их за погибель друзв, Патрокла Антлоха. Як розлютований лев, бився Ахлл, кладучи одного за одним геров Тро. Кинулись поспшно вткати троянц, спшили заховатися вони за мурами Тро. Несамовитий Ахлл переслдував х. Гнала його невблаганна доля на врну загибель. Аж до Скейсько брами переслду-вав Ахлл троянцв.

  Вн удерся б в священну Трою, вона загинула б, коли б не з'явився бог Аполлон. Грзно крикнувши, спинив вн Ахлла. Але не послухав його Ахлл. Вн сам гнвався на бога за те, що багато разв рятував бог-стрловержець вд нього Гектора й троянцв. Ахлл погрожував навть богов, що вразить його списом. Невблаганна доля затьмарила Ахлла. Вн готовий був порухи навть на бога. Розгнвався Аполлон, забув вн те, що обцяв колись, на веслл Пелея Фетди, охороняти Ахлла. Повившись темною хмарою, для всх незримий, скерував вн Парсову стрлу, вразила вона Ахлла в п'яту, куди тльки й можна було вразити большого героя. Смертельною була для Ахлла ця рана. Вдчув наближення смерт Ахлл. Вирвав вн з рани стрлу впав на землю. Грко докоряв вн всевышнему Аполлонов за те, що вн згубив його. Знав Ахлл, що без допомоги бога не мг вбити його нхто з смертних. Ще раз збрав сво сили Ахлл. Грзний, наче вмираючий лев, пдввся вн з земл вразив ще багатьох троянцв. Та ось похололи його члени. Все ближче погибель. Поточився Ахлл сперся на спис. Грзно крикнув вн троянцям:

   Горе для вас, погинете ви! псля смерт мститимусь на вас!

  Вд цього поклику кинулись ткати троянц. Але щодал слабнув Ахлл. Залишили його останн сили, впав вн на землю. Загримв на ньому його золотий панцир, здригнулася земля. Помер Ахлл. Але й до мертвого не насмлювались наблизитись троянц. Вони боялися його й мертвого, такий жах навяв вн м за життя. Потроху перебороли вони страх, запеклий бй закипв навколо тла найбльшого з геров. Наймогутнш геро грекв троянцв узяли участь у цьому бою. Горами нагромадилися трупи навколо Ахлла, а вн лежав, нерухомий, величезний, не чуючи вже бою. Пил вихором кружляв, здймаючись з-пд нг бйцв. Кров лилася ркою. Здавалося, нколи не скнчиться бй. Если це вдарив грм Зевса, знялася буря зупинила троянцв. Не хотв Звс, щоб заволодли троянц трупом Ахлла. Пдняв могутнй Аякс Теламонд труп Ахлла понс до кораблв, а його захищав Одссей, вдбиваючи троянцв, що наступали. Хмара стрл списв летла з рядв троянцв в Одссея, але вн все ж мужньо стримував х напор, вдступаючи крок за кроком. Принс Аякс труп Ахлла до кораблв. Обмили труп греки, умастили запашними маслами поклали на пишно оздобленому лож. Обступивши ложе, голосно оплакували греки свого найбльшого героя рвали з пламенея волосся. Почула х плач богиня Фетда. Пднялася вона з морсько глибини з своми сестрами нередами. Дзнавшись, що загинув улюблений син, Фетда видала з вуст такий зойк скорботи, що здригнулися ус греки. Вони ткали б перелякан до кораблв, якби не зупинив х старець Нестор. Смнадцять днв оплакувала Фетда, нереди греки Ахлла. З високого Олмпу спустилися музи. Вони спвали на честь померлого похоронний гмн. Оплакували героя безсмертн боги на Олмп. На всмнадцятий денек споруджено було похоронне багаття. На ньому спалено було тло Ахлла. Багато жертв принесли на честь найбльшого з геров греки. Вс вони брали участь у похованн, одягнувши розкшн панцири. Коли догорло вогнище, збрали кстки Ахлла поклали х у золоту урну, яку подарував Фетд бог Донс. У цй саме урн лежали кстки Патрокла. В одному склеп похован були Ахлл, Патрокл Антлох, син Нестора. Високу могилу насипали над ним греки, далековато видно було з моря, вона свдчила про велику славу похованих пд нею геров. А псля похорону влаштован були на честь померлого грища. Дорогоцнн дарунки винесла з моря богиня Фетда. Вони мали бути нагородою переможцям у грищах. Так розкшн були ц даруй, що самого Ахлла вони б захопили, если б живий був большой герой.