придумать рассказ об одном из магических слов

Махонький ддусь з довгою сивою бородою сидв на лавц парасолькою креслив щось на пску.

Посуньтесь, сказав йому Павлик присв на край.

Ддусь посунувся , глянувши на червоне, сердите обличчя хлопчика, сказав:

З тобою щось трапилось?

Ну й добре! А для вас хба що? покосився на нього Павлик.

Мен-то нчого. А ось ти сразу орав, рыдав, сварився з кимсь.

Ще б пак! сердито буркнув хлопчик. Я скоро зовсм утечу з дому.

Втечеш?

Утечу! з-за одн Оленки втечу. Павлик стиснув кулаки. Я зараз мало не

вдлупцював. Жодно фарби не да! А у само скльки!

Не да? Ну, та через це вткати не варто.

Не лише через це. Бабуся за одну моркву з кухн мене прогнала. Просто ганчркою,

ганчркою.

Павлик засопв вд образи.

Дурниц! сказав ддусь. Один насвариться, другий пожал.

Нхто мене не жал! крикнув Павлик. Брат на човн йде кататися, а мене не

бере. Я йому кажу: Взьми краще, все одно я вд для тебя не вдстану, весла поцуплю, сам у човен залзу!

Павлик стукнув кулаком по лавц раптом замовк.

Що ж не бере для тебя брат?

А чого це ви все питате?

Ддусь розгладив бороду.

Я желаю тоб допомогти. таке чарвне слово.

Павлик вдкрив рота.

Я скажу тоб це слово. Але памятай: говорити його треба тихим гласом, дивлячись

прямо в оч тому, з ким розмовляш. Запамятай: тихим гласом, дивлячись прямо в оч.

А яке слово?

Ддусь нахилився до самснького вуха хлопчика. Мяка борода його торкнулася Пав-

ликово щоки. Вн прошепотв щось голосно додав:

Це чарвне слово! Але не забудь, як треба говорити його.

Я спробую, посмхнувся Павлик. Я зараз спробую.

Вн схопився побг додому.

2.

Оленка сидла за столом малювала. Фарби зелен, син, червон лежали перед

нею. Побачивши Павлика, вона в цю ж мить згребла х у кучу накрила рукой.

Обманывав ддусь! з досадою подумав хлопчик. Хба така зрозум чарвне слово!

Павлик боком пдйшов до сестри смикнув за рукав. Сестра обернулась. Тод, дивлячись й у вч, тихим голосом хлопчик сказав:

Оленко, дай мен одну фарбу. Будь ласка.

Оленка обширно розкрила оч. Пальц розтулились , знмаючи руку з столу, вона

збентежено промуркотла:

Яку тоб?

Мен синю, боязко сказав Павлик. Вн узяв фарбу, потримав в руках, походив

з нею по кмнат вддав знову сестр. Йому не потрбна була фарба. Вн размышляв тепер тльки про чарвне слово.

Пду ще до бабус. Вона саме куховарить. Прожене чи н?

Павлик вдчинив двер на кухню. Бабуся знмалюсенька з дека гаряч пиржки.

Онук пдбг до не, обома руками повернув до для себя червоне зморшкувате личике, подивився в оч прошепотв:

Дай мен шматочок пиржка, будь ласка.

Бабуся випрямилася. Чарвне слово так засяяло в кожнй зморшц, в очах, в усмшц.

Гаряченького. Гаряченького захотв, голубе мй! промовляла вона, вибираючи

найкращого, румяного пиржка.

Павлик пдстрибнув на радощах розцлував в обидв щоки.

Чарвник! Чарвник! разговаривав сам до для себя, згадуючи ддуся.

За обдом Павлик сидв принишклий прислухався до кожного братового слова.

Если брат сказав, що поде кататись на човн, Павлик поклав руку йому на плече тихо

попросив:

Взьми мене, будь ласка.

За столом вдразу вс замовкли. Брат звв брови посмхнувся.

Взьми його, раптом произнесла сестра. Що тоб, важко?

Та чому б не брать? усмхнулася бабуся. Звичайно, взьми.

Будь ласка, повторив Павлик.

Брат голосно засмявся, поплескав хлопчика по плечу, скуйовдив йому волосся.

Ой ти мандрвник! Ну, гаразд, збирайся!

Допомогло! Знову допомогло!

Павлик вскочив з-за столу побг на вулицю.

Та у сквер ддуся вже не було.

Лавка була порожня, тльки на пску лишились накреслен парасолькою незрозумл знаки.