Кодекс лицаря за твором В. Скотта"Айвенго"

Шляхетнсть лицаря. Позбавлений спадщини розмовля з зброносцями тих, хто влаштував турнр, на якому вн одержав стльки лаврв. За законом ратного поля лицар, що здобув перемогу, забира жеребца, зброю або одержу за их викуп. Лицар Позбавлений Спадщини чотирьом зброносцям сказав, щоб вони передали шляхетним лицарям привт його намр взяти викуп, але вн взьме тльки половину вс суми. Зброносцев ж Бриана де Буагильбера вдповв, що не взьме н споряджень, н викупу, тому що хнй бй ще не закнчився, вони ще зустрнуться: що де Буагильбер сам викликав лицаря Позбавлено Спадщини на смертний бй, забути це важко. додав, що вважа де Буагильбера свом смертельним ворогом. Залишившись наодинц з свом слугою, лицар Позбавлений Спадщини сказав: Дотепер... честь англйського лицарства не страждала вд мох рук. Псля поранення за Айвенго доглядала Ребекка. Пройшло всм дб, лицаря поклали на кнн нош, переправляючи з будинку, де тимчасово жив Исаак, батько Ребекки. Зустрлися по дороз з де Бри його товаришами. Айвенго назвався, если де Брас побачив поранення лицаря, тому що подумав, що потрапив у полон саксонським розбйниками Брас, дотримував суворих понять про лицарське достонство, як забороняло будьяке насильство над лицарем, що був у безпомчному стан. А зважаючи на те, що перед ним був його суперник, де Брас наказав слуги вднести його в одну з вддалених кмнат замка. Коли поранений Айвенго виявився в замку у Фрон де Бефу й за ним доглядала Ребекка, почалася облога замка. Айвенго так хотлося бути з тими, хто сразу там, у бо. Вн сказать двчин, що бути бездяльно, если лицар б'ються з ворогами, це для нього тепершн мучення. Адже бй за хлб насущний, дим битви те повтря, яким ми дихамо. Ми не живемо й не бажамо жити накше, як оточен нимбом перемоги й слави! Так закони лицарства, ми заприсягли х виконувати, жертвумо заради них усм, що нам недешево в житт. А потм вн додав, що лицарський дух учить царв цнувати сво життя незрвнянно нижче достонства, зневажати будьякими непримностями, турботами й стражданнями, не страшитися нчого. Лицарство це джерело найчистших найблагороднших вдносин, опора пригноблених, захист ображених, цитадель проти свавол володарв! Без нього дворянське достонство було б порожнм звуком. влада знаходить кращих защитникв у лицарських списах клинках! Про що я мыслю, читаючи роман Айвенго. Бути людиною важко, бути лицарем ще важче. Це звання, висок почесне, зобов'язу людини до певних вимог, як висуваються представников лицарства. А це означа, що його вдрзня вд нших людянсть, достонство, смливсть, сила духу.

О проекте

Кодекс лицаря за твором В. Скотта"Айвенго"

Добро пожаловать!