Есе на тему "Яку роль вдграють доросл" 5 клас

РОЛЬ ДОРОСЛОГО В РОЗВИТКУ ДИТИНИ

   У розвитку дитини провдна роль належить дорослим. Дитина соцальною стотою. Потреба у спвробтництв з дорослими виника ще в ранньому дитинств, если дорослий цлком забезпечу ус життв потреби дитини. Вн вводить у навколишнй свт, задовольня одну з головних потреб психчного розвитку появу нових вражень, переда виховн функц спецально органзованим структурам (дитячий садок, школа, засоби масово нформац), порушу глибинн зв'язки дорослого свту свту дтей, поглиблю розрив мж ними.
   У процес взамод з дорослим формуться особиста свдомсть дитини. У дошкльному вц вона дола шлях вд вдокремлення для себя вд дорослого (Я сам) до вдкриття свого внутршнього життя, тсно пов'язаного з зовншньою дяльнстю.
   У вихованн дитини дошкльного, молодшого шкльного вку особливу роль вдгра включення дорослого в картину розвитку дитини. Перехд вд одного вкового етапу до ншого супроводжуться змною мсця дорослого у цй картин:
для немовляти дорослий джерелом захищеност, позитивних емоцй, як безпосередньо передаються через турботу ласку, обйми, голос мами;
з 2,5 мсяцв дитина реагу на появу матер комплексом пожвавлення;
для дитини раннього вку дорослий джерелом практичних разумнь навичок. Наслдуючи х, вона 100 самостйною, незалежною вд нших;
дтям 45 рокв дорослий несе нов знання, пзнавальн враження, як втлюються у перш навчальн вмння;
для старшого дошкльника цннсть дорослого поляга у здатност брати участь у рзномантних соцальних зв'язках, орнтуватися у мжлюдських стосунках, а вдтак бути прикладом соцально поведнки дитини, свордним моральним еталоном.
   Росйський психолог Данил Ельконн (19041984) довв, що для дошкльника образ дорослого не образом ншо людини, а образом для себя, сво майбутност, втлення у соб ншого. З певного моменту розвитку дитина втлю в соб дв людини (Вона Дорослий), саме внутршня взамодя цих двох людей стимулю саморозвиток дитини.
   Персонфкований образ дорослого (батькв, преподавательв) спонука дитину робити як дорослий; бути як дорослий; разумти те, що дорослий; жити, як дорослий. При цьому дитин необхдний не просто дорослий, а значущий такий, який своми якостями рисами демонстру не для себя, а де та помисли життя дитини.
   Потреба в сплкуванн з дорослими розвиваться протягом усього дошкльного дитинства. Як носй суспльно-сторичного культурного досвду, а згодом моральний приклад, дорослий авторитетом для дитини. Дошкльник оцню сво вчинки, якост, прагне спвпереживання спвучаст з дорослим, в усьому його наслду. На такй взамнй довр будуться справжн виховання. з цього приводу польський преподаватель Януш Корчак (18791942) зазначав, що вихователь, який не скову, а звльня, не лама, а форму, не пригнчу, а пдносить, не дикту, а вчить, не вимага, а запиту, пережива разом з дитиною багато хвилин натхнення.
   Вд преподавателя, який прагне позитивно впливати на дитину, вимагаться багато знань, творчост терпння. Вихователь ма бути не лише вихованим, а й здатним до самовдосконалення. Для дошкльника важливим особливий зв'язок саме з вихователем. не злее тому, що у цьому вц дитина залежна вд дорослого, а й тому, що в не ще нема тривких розвинутих взамин з дтьми. Стосунки вихователя з дитиною, яка потребу уваги до для себя, називають малим нтимним колом сплкування (О. Леонтьев). Не випадково з усього дитинства найяскравш спогади залишаються про дошкльний перод, если дитина разом з дорослим освоювала простр дитинства.
   Спвзвучнсть суб'ктв виховання особистост дитини особистост педагога передумовою його ефективного впливу на розвиток дитини. За словами втчизняного вченого вана Беха, злее особистсно-орнтоване виховання досяга розвивально мети, оскльки воно спрямоване на усвдомлення вихованцем для себя як особистост, на вльне вдповдальне самовираження. Вихователь дошкльного закладу неодмнно повинен здобути статус значущого дорослого, який для дитини не злее близькою, а духовно близькою людиною. Це передбача розумння, прагнення вмння вихователя збергати пдтримувати самобутнсть дитинства, перетворення взамин формальних (навчальний процес) на особистсн. При цьому важливо обрати оптимальн форми методи виховання навчання. Правильнсть виховання поляга у баченн можливостей вихованця: те, що на певний момент вн може робити з допомогою дорослого, невдовз робитиме самостйно. Виховання навчання, орнтуючись на зону найближчого розвитку, випереджають розвиток дитини сприяють йому. Водночас слд враховувати закономрност психчного розвитку дитини, ставити перед нею посильн завдання.