Составить проблемные вопросы на тему " Цивилизация эры средневековья", а так

Чому середньовчне суспльство вдмовляло в поваз селянам - свом основним годувальникам? Чи була дружина лицаря для нього Прекрасною Дамою? Про кого разговаривали в Середн вки: вн перший серед рвних? Чим простонародне християнство вдрзнялося вд церковного? Чи можна вважати м100 "гробарем" середньовчно цивлзац?

КОРИСНО ПОВТОРИТИ ПИТАННЯ:

Духовний свт людини, роль духовних цнностей у розвитку цивлзац, основн цнност Заходу.

Щодо часових географчних рамок цивлзац Середньовччя серед учених нема дност. Ми будемо мати на уваз вропу Х-Х ст., если основн структури ц цивлзац вже склалися, але ще не почали розмиватися елементами нового - ндустрального суспльства.

Мабуть, ус згодн з тим, що суспльство середньовчно вропи було феодальним. Однак що ж таке феодалзм? У курс стор ви розглядали його як економчний лад, при якому власники земл - феодали - експлуатують залежних селян. Спробумо пдйти до феодалзму з ншого боку подивитися, чим жили люди Середньовччя.

СЕЛЯНСТВО

Якщо уявити соб феодальне суспльство у вигляд прамди, то мсце селянства буде в самому пднжж. це естественно, тому що, з одного боку, селянство було главною продуктивною силою цього суспльства, а з ншого боку - найбльш безправною його частиною. Чому ж суспльство вдмовляло в поваз тим, хто його годував? Почасти це було результатом того, що праця в Середн вки не була незаперечною цннстю. Вд Риму варварв повагу до не ця цивлзаця не успадкувала. А читаючи Бблю, людина Середньовччя не могла соб усвдомити, що ж таке праця - благо чи покарання за грхи. Однак головне навть не в цьому.

Свт феодального села зовсм особливий свт, що вихову тип людини, несхожо на представникв нших станв. Довгий час селянське господарство було натуральним, бльшсть селян усе життя проводило на одному мсц, жодного разу не вихавши за меж сльських земель. Всесвт цих людей обмежувався рдним селом, замком сеньйора сльською церквою. Про Свт, що лежав за границами всього цього, вони мали сам нечтк уявлення.

Думка про те, що суспльство розвиваться, була далека селянам. Навпаки, постйне сплкування з природою приводило х до впевненост, що усе рухаться по колу. Весну змнювала оснь, за оранкою йшли жнива, так було завжди. Це була велика консервативна сила, яка з крайньою недоврою ставилася до усього нового. хнй деал був у минулому, у "старих добрих часах".

Вдсутнсть освти й обмежений словниковий припас призводили до того, що селяни були нездатн зрозумти н вишукану мову лицарства, н тим бльше латинь духвництва. Вдрзнялися вони вд "шляхетних" зовншнм виглядом. "Смердючий мужчина", так звичайно менують селян у лицарських романах. Усе це, узяте разом, робило селянство абсолютно дальним не тльки для вищих станв, але для городян. "стороннсть" ця викликала нод нажималсть, частше презирство, але вже няк не думку про рвнсть усх людей