помогите пж очень безотлагательно

Листя ковили нших степових злакв дуже вузьк, як правило, не ширше 1,5-2 мм, до того ж в суху погоду складаються уздовж, завдяки чому х випаровуються поверхню ста ще менше. У багатьох видв, наприклад у вузьколистого ковили, листя складен постйно. Деяк види осок, що зустрчаються в степу, свом виглядом будовою вегетативних органв очень нагадують гумусовнни злаки. Зменшення листово поверхн (в порвнянн з рослинами бльш вологих мсць снування) в тй чи ншй мр властиво бльшост степових рослин. У багатьох з них - пдмаренник, Качм, чебрецем, пщанок, волзько смлки, росйсько солянки) т. Д. - листов пластинки дуже дрбн. У нших - трин, жабриця, горицвт, вузьколистого пвон т. Д. - вони розчленован на найтонш часточки або сегменти. У третх, наприклад у Кузьмичова трави або спарж, листя недорозвинен функцю фотосинтезу виконують щльн, слабо випаровують стебла. У багатьох видв випаровування зменшено завдяки рясному опушуванню; так волохата грудниця, волошка Маршалла, сива веронка, ефопський шавля, багато астрагали т. д. Опушення (часто робить рослини волохатими) вдобража частину сонячних променв створю особливий "мкроклмат", деякий "затишшя" у поверхн аркуша. У деяких степових рослин на поверхн вдкладаться шар воску або ншого водонепроникного речовини, що видляться шкркою. В цьому випадку поверхню рослини 100 гладкою, блискучою набува сизий вдтнок (молочаи, жабриця, малий воскоцветнк, росйський волошка нш). Деяк степов трави уникають перегрву, розмщуючи сво листя вертикально, ребром до сонця, наприклад деяк юринея, серпухи, хондрлли нш. Один з степових бур'янв - бешеный латук особливо цкавий тим, що його вертикальн листя розташовуються переважно в площин, орнтовано в напрямку з пвноч на пвдень; рослина явля собою, таким чином, свого роду живий компас. Отличительно, що серед мешканцв степв (якщо не брати до уваги, мабуть, весняних трав) малюсенько яскраво-зелених рослин: листя стебла у бльшост з их пофарбован в тьмян, блякл тони. Це итог особливостей х мкроскопчно структури, спрямованих на захист асимляцйн тканин вд зайвого освтлення. Таким чином, багато степов рослини за свом зовншнм виглядом особливо по анатомчних ознаках добре вдрзняються вд рослин нших зон. Однак серед их так, стебла листя яких не виявляють ознак посухостйкост. Це рослини з особливо потужними, глибокими кореневими системами, що не потребують тому в спецальних пристроях, що обмежують випаровування. До числа х належить, наприклад, серповидная люцерна. Втм, у всх мешканцв степв - злакв, представникв рзнотрав'я - коренев системи розвинен сильнше, нж у лсових або лугових травок. По-свому пристосувалися до степового клмату тюльпани, гусяч луки, шафран, сарматська беллеваля деяк нш рослини-ефемероди. Вони розвиваються навесн, если грунт достатньо зволожений, а до початку посухи вже встигають отцвест отплодоость до наступно весни спочивають пд землею у вигляд цибулин, кореневищ, бульб т. д.