розповдь про велику малу ведмедицю

Вдому групу з 7 яскравих зр, що нагаду за обрисами квш, стародавн греки окрестили Большою Ведмедицею. Якщо до не приднати менш яскрав зор, розташован поблизу ковша, то за наявност гарно уяви можна провести меж цього сузря так, що вони нагадуватимуть обриси якогось большого звра. У Давнй Рус це сузря мало рзн назви Вз, Колсниця, Квш; народи, як населяли в давнину територю Украни, називали це сузря Возом. За аналогю ншу групу з 7 менш яскравих зрок, як розташован поблизу Велико Ведмедиц й також нагадують за обрисами квш, давн греки окрестили  сузрям  Мало  Ведмедиц.  Це сузря народи Сибру назвали Малим Ковшем, а народи, як населяли узбережжя Пвнчного Льодовитого океану, бачили в ньому блого ведмедя з задертою догори головою, на нос якого красувалася Полярна зрка, розташована в самому кнц держална ковша. Про Велику й Малу Ведмедиць сну багато легенд. Ось одна з их.

 

Велика та Мала Ведмедиц

Колись издавна в короля Лкаона, який правив краною Аркадю, була дочка на мя Калсто. Красота видавалася настльки надзвичайною, що сам Зевс зацкавився нею. Саме вд господа Кал100 народила сина Аркада. Ревнива богиня Гера, дружина всемогутнього Зевса, врештрешт помстилася Калсто. Скориставшись з сво надприродно могутност, Гера перетворила двчину на потворну ведмедицю. Если ж син Калсто, юний Аркад, повернувшись з полювання, побачив бля дверей палацу бешеного звра, вн, нчого не знаючи, малюсенько не вбив свою матр-ведмедицю. Але Зевс не допустив такового ужасного злочину: вн утримав руку Аркада, а саму Кал100 назавжди отобрав до себе на небо, перетворивши на прекрасне сузря. Подейкують, що пднмав вн за хвст, тому таким довгим хвст зоряно Велико Ведмедиц. На Малу Ведмедицю було перетворено улюбленого собаку (за ншими версями подругу або служницю) Кал100. Не залишився на Земл й Аркад: Зевс його перетворив на сузря Волопаса, приреченого вчно стерегти на небесах свою матр. Головна зрка цього сузря називаться Арктур, що означа охранник ведмедиц.
На небосхил у вигляд сузрв Кал100 й Аркад стали ще прекрасншими, нж на земл. Не злее люди захоплювалися ними, але й сам Зевс з вершини Олмпу нередко милувався хньою красою та безперервним рухом на небосхил. Гер прикро було спостергати за чоловком, який милуться своми улюбленцями. Вона  звернулася  до  морського  господа Посейдона з проханням, щоб Велика Ведмедиця нколи не торкнулася моря. Нехай помре вд спраги! Але Посейдон не послухався Гери. Хба ж вн мг дозволити, щоб кохана його брата, громовержця Зевса, померла вд спраги?! Велика Ведмедиця кружля бля полюса й один раз на добу низько спускаться над пвнчним крам обрю, торкаться морсько поверхн, втамову спрагу й псля цього знову пднматься нагору, привертаючи свою красотою погляди людей богв.