Складть казку про грунт.

На город, бля Картопляного Куща, проросла маленька бура наснина мокрецю. Вона щойно дозрла разом з двадцятьма тисячами свох сестер. Однак проросли тльки т з них, як лежали на поверхн рунту. нш, що опинилися в земл, чекатимуть свого часу, нод до ЗО рокв! Пд Картопляним Кущем було тепло волого, це допомогло Корнчику Мокрецю закрпитись у грунт, вн почав виганяти стебло з м'якими зеленими листочками. Корнчик просувався у землю все глибше й глибше, зустрчаючи на свому шляху багато цкавого. Навколо нього були корнц нших рослин товст тоненьк, темн й бл, м'як тверд. Корнчик Мокрецю злякано вдсахнувся вд Кореневища Пирю: воно швидко росло, розсуваючи свом гострим кнчиком вс перешкоди на шляху, навть пронизало наскрзь Бульбу Картопл, яка тихо рыдала вд болючо рани.

Корен рослин повертали в один бк, Корнчик, зацкавившись, соб став рости в тому напрямку. Быстро вн дстався до гною, що його люди приорали, саджаючи картоплю. Там вирувало життя. Корнчик доторкнувся до слизького Дощового Черв'яка, який подав чорну жирну землю. Та найбльше його вразили дуже маленьк стоти рзно форми кругл, видовжен, розгалужен, як ниточки, що швидко подали гнй. Корнчик чемно звернувся до товстого Кореня Осоту:

Скажть, будь-ласка, хто т стоти що вони роблять?

То ж мкроорганзми Бактер, Водорост,   Грибки, тихо   прошепотв Осот. Вони живляться гном перетворюють його в рзн мнеральн сол, а ми, Корен, поглинамо т сол забезпечумо ними всю рослину. Хоч малесеньк ц органзми, але виконують складну роботу готують нам жу.

Здивований Корнчик виршив дал не рости, а розкущитися бля гною. Швидко пднялися вгору Стебла, потм з'появились бленьк Квточки, а з их дозрло багато Насння.  Бля  Картопляного  Куща розрсся густий зелений килим: здесь проросли сини й онуки нашого героя (вд сходв до плодоношення у мокрецю проходить всього пвтора мсяц). Бульби Картопляного Куща задихалися через нестачу повтря, гнилости вд надмрно вологи. З надю вони чекали Людей, як зрубають винесуть з поля Мокрець, прополють грунт, обгорнуть стебла.