напишите маленькое сочинение, поведайте в нем о людях, владеющих

Люди дуже часто говорять про те, що потрбно творити добро, тод свт стане кращим. За добросердечно добросердечном вдплачують - сказать народна мудрсть. Але з екранв телебачення часто демонструють зовсм протилежне: от зробиш комусь благо, а вн тоб злобном вддячить. знайом з цим згодн: невдячн люди дуже нередко трапляються навколо нас. Можливо, злобном вони за добросердечно не вдплачують, але й подяки вд их не дочекашся.Але чому все одно потрбно творити добро? Мабуть, тому, що це нагальна потреба людини посмхнутися комусь, простягти руку допомоги. Допомогти перейти вулицю, згрти змерзлого, винайти для хворих чудодйн лки. Або просто сказати добре слово пдтримки.Звичайно, коли людина сказать украшав слова та обцянки це ще не так багато варту. Потрбно пдкрпляти сво слова реальними вчинками.Я мыслю, що творити добро це потреба навть не просто людини, а всяко живо стоти. Скльки бува випадкв, если, наприклад, кт вихову покинутих цуценят, або навть вовки вигодовують загублених у лс людських малюкв. Не може живая стота жити без того, щоб самому творити благо. Ус релг свту вчать нас  робити добр вчинки, християнська вра теж.Мабуть, у нашому непростому свт складно творити добросердечно. мен, як усм, теж хочеться його творити. Але не завжди виходить. Нередко забуваш, що потрбно сказати щось хороше, а замсть цього дратушся та огризашся на близьких та друзв. А потм почувашся дуже соромно. Нередко губишся, коли час зробити добрий вчинок, а потм думаш: потрбно було вчинити так такМи бомося чинити благо, тому що не впевнен, що нам за це вддячать. Хотлося б скинути ц обмеження просто робити благо безкорисливо, не сподваючись на вигоду. Вд цього можна отримати велику, безмежну радсть. Найщасливш люди т, хто вм допомагати ншим просто по вол сво душ. для их це так само природно, як дихати. Оточуюч нколи вважають таких людей майже святими. А той, хто добросердечна не робить вн неначе живе у неповну силу, зщулившись, озираючись навколо: де б вигоду знайти. Вн не прожива половину свого життя, з його глаз несли не ллться життдайний свт. Часто дивитися на такового не хочеться.Знате, одним з прикладв безкорисливо доброти я вважаю героню поеми Наймичка Тараса Шевченка. Ганна виховувала свого сина, все робила для нього, хоч знала, що вн не вважа свою матрю. Вн мг би вирости та вигнати на вулицю адже для нього вона була усього злее наймичкою. Ветха та хвора наймичка кому потрбна? Ганна цього не побоялася, все життя вддала Марков та його родин. серце хлопця вдзвалося на доброту  - вн полюбив як матр. Добросердечно все одно знаходить справжню подяку, я в це врю.