На основ свох спостережень за природою склади казку про оснь

Лелека живе на ветхому вяз. З лелечихою лелеченятами. Прибгають до вяза Тарасик, Гриць, Миколка, й Тетянка.     Витанцьовують пд вязом гукають:     Лелеко, лелеко, до осен далековато?     Лелека, нагнувши дзьобату голову, незмигливо дивиться на дтей. А потм почина клекотати.     Про що вн клекоче? Спробуй розбери.     Лелека лелечиха враз знмаються летять на луги, до Десни. Лелеченята топчуться в гнзд, перебирають цибатими ногами, але злетти не наважуються.     Лелеко, лелеко, до осен далеко? знову прибгають до вяза дти.     Лелека й лелечиха заклопотан. м несли вдповдати. Вони щось говорять до свох лелеченят, а потм беруться штовхати х на край гнзда.     Ой, вони ж розбються! злякано шепоче Тетянка.     У их же крила ! заспокою Тарасик.     Лелечата, неохоче вдрвавшися вд гнзда, злинають у небо. Плавненько летять над садом, над городками, туди, де голуб рчка. А за ними стар лелеки.     Дти полегшено зтхають забавно галасують.     дуть дн за деньками. На зеленому човн проплива лто.     Лелеко, лелеко, до осен далековато? виспвують пд вязом Тарасик, Гриць, Миколка, й Тетянка.     Тиша. У гнзд порожньо. З вяза зриваться жовтий листочок кружеляючи в повтр, повол опускаться на землю.