Напишть твр про улюбленого поета "србно доби"

Дуже важко говорити про улюбленого поета, особливо якщо це вдомий, талановитий поет, якщо його творчсть досягнення свтово культури. Про мого улюбленого поета, Анну Ахматову, написано багато, написано здебльшого тими, хто був сучасником, безпосередньо сплкувався з нею, учився в не. Але в кожно людини може бути свй Пушкн, своя Ахматова. 

Той, хто хоч раз взьме до рук книжечку вршв Анни Ахматово, не зможе розлучитись з поезю нколи, бо вона чудова за свом талантом характером. 

Поезя Анни Ахматово свтла, чиста, пдвищена, разумна, оптимстична. Це, мабуть, тому, що вона увбрала в для себя все краще, що було в росйськй поез та лтератур XIX столття. Я захоплююсь тим, що з юних рокв Ахматова читала латинських создательв, знала французьку, нмецьку, талйську, англйську мови. Вона була не тльки талановитою, але й малюсенька гарну освту. Погляди на життя самостйн та незвичн. Поетичний глас н з чим не можна сплутати, вн самобутнй неповторний. 

поезя це влучнсть думки, досконалсть форми, глибина почуття. Прочитайте, промовте заслухайтесь: 



Ведь где-то есть простая жизнь и свет. Прозрачный, теплый и веселый... 

Там с женщиной через забор сосед 

Под вечер говорит и слышат только пчелы 

Нежнейшую из всех бесед. 



Понад усе вража в Анн Ахматовй протиприродне поднання тендтност, вчно жночост, витонченост, незахищеност та н з чим не порвняно мужност. 

В житт було так багато тягостного, трагчного, але душа виявилася сильною, високоморальною, величною: 



Мне голос был. Он звал утешно, 

Он сказал: "Иди сюда, 

Оставь собственный край глухой и богопротивный, 

Оставь Россию навсегда". 



Но равнодушно и смирно 

Руками я замкнула слух, 

Чтобы этой речью недостойной 

Не опоганился печальный дух. 



Патротизм мужнсть пафос поез Ахматово вонних рокв. У перш дн вйни це вона звертаться з словами присягання до жнок Втчизни: 



И та, что сейчас прощается с милым, 

Пусть боль свою в силу она переплавит. 

ы детям клянемся, клянемся могилам, 

Что нас покориться никто не принудит! 



Ахматова свято врить у неминучсть Перемоги, у стйксть росйського народу та в безсмертя росйського слова: 



Не страшно под пулями мертвыми лечь, 

Не горько остаться без крова,  

И мы сохраним тебя, российская речь, 

Большое русское слово. 

Свободным и незапятнанным тебя пронесем, 

И внукам дадим, и от плена спасем 

Навеки! 



Саме сила духу, вра у свй люд у поднанн з большою поетичною майстернстю дали можливсть Анн Ахматовй пднятися до поета народного. З народом вона длила ус прикрощ та радощ, завжди була поруч у найтяжч хвилини життя: 



Нет, и не под чуждым небосклоном, 

И не под охраной чуждых крыл,  

Я была тогда с моим народом, 

Там, где мой народ, к несчастью, был. 



Если читаш перечитуш врш Ахматово, вдбуваться якесь не залежне вд для тебя самого звльнення душ, ти разом з поетом приднушся до чогось значного та вчного.