початок тексту Мар Чумарно лупумчик

ЛУМПУМЧИК
(Уривок з фантастично повст)
нопланетянин мав кумедне м'я Лумпумчик, бо мена на Сатурн- давали теж незвично. Якщо, народившись, малюсенький м'ячик зробив Лусь!, опустившись при паднн на поверхню, то його називали Люсем, а наш герой зробив Лум-Пум! його назвали Лумпумчиком.
По закнченн урокв мав вдбутися важливий футбольний матч: зустрчалась збрна команда школи з збрною школярв з сусднього мстечка Вишеньки. Денек був чудовий, вс швидко розбглись по домвках, щоб пообдати приготуватись до матчу. Василько був форвардом* команди, хоч наймолодший за усх. Ниншнй матч був благою нагодою показати для себя у справжньому подинку, бо до цього вн брав участь лише у змаганнях мж класами. От якби Лумпум-чик побачив, як я граю,мыслив Василько, дучи додому.
По дороз вн зустрв свого малого сусда п'ятирчного Юрчика. Юрчик деколи ходив з ним на рибалку, нод вони разом бавились в хованки. Незважаючи на свй малий вк, Юрчик був дуже метким хлопчиком.
Васильку, ходи до мене, мен мать нову машинку покупала! загукав Юрчик. О, подивися, яка велика, з кузовом вконцями! Правда, вона идентична на автобус?
Машинка справд була чудова, до того ж з дистанцйним  управлнням: сама здила навколо будиночка подавала сигнали. Ззаду в машинки були гарн дверцята з ручкою, а всередин м'як сидння.
Юрчик захоплено щебетав, а Василько уважно розглядав машинку, в голов у нього визрвав план.
    Юрчику, хочеш побувати на футбольному матч? Сьогодн гра збрна нашо школи збрна з Вишеньок.
    Желаю!      радсно   вигукнув  Юрчик.  А  ти взьмеш мене з собою? машинку можна взяти?
    Звичайно, обов'язково з машинкою. Я посаджу для тебя у першому ряду, добре?
    Добре,   добре!      Юрчик   радсно  заплескав у долон застрибав по доржц. Я пду мам скажу!
    Скажи мам чекай мене здесь: я пообдаю отберу для тебя з собою.
Василько побг додому. Коли вн влетв до кмнати, вдразу помтив слди Лумпумчикового господарювання: паперова модель космчного корабля, яку вн так довго конструював, лежала посеред кмнати, а в акварразум плавали його войовнич пластмасов козаки.
    Вибач, я хотв прибрати, почув вн десь з кутка глас Лумпумчика, але ц гостр кути у вас... Я весь побитий... Василько заглянув пд стл там не було нкого, за крслом теж, пд лжком порожньо.
    Де ти, Лумпумчику? стурбовано запитав вн.
    Я здесь! глас Лумпумчика лунав дуже глухо.
Василько вдчинив шафу нкого не видно. здесь вн помтив, як у кутку шафи заворушився клубок.
Це була його сорочка, в нй вн знайшов Лумпумчика.
    Вибач,  ще раз сказав той,  вддихуючись,
а Василько радсно обняв свого друга.
    Ти мй пустотливий м'ячику, лагдно прошепотв вн до нього, бльше не будеш сам нудьгувати.