розповсти сторю милосердого вчинку

Блаженнший Митрополит Онуфрй розповв, чому життя тльки заради особистого задоволення руйну душу, а милосердя помякшу освячу.

У свой проповд в Недлю другу Большого посту Предстоятель закликав творити добросердечно, повдомля нформацйно-просвтницький вддл УПЦ.

Чеснотами людина помякшу свою душу. Особливо освячу милосердя, що ми проявлямо до бдних, нужденних, нещасних людей, зазначив вн.

Архпастир розповв сторю про одного багатого юнака, який отримавши велику спадщину, почав витрачати на розпутне життя.

Вн хотв насолодитися задоволенням свох пристрастей, вн робив все, що хотв, сказав Блаженнший владика. Але чим бльше вн гршив, тим бльша туга сковувала його душу. Дйшло до того, що вн зневрився остаточно. Не бачачи для себе виходу, вн виршив покнчити життя самогубством.

Перед тим як накласти на для себя руки, юнак виршив упорядкувати справи, розпорядиться свом багатством, тод з ним сталася неймоврна подя, яка перевернула його життя.

Вн вийшов з свого будинку побачив бля ворт худу, в порваному одяз жнку з дитиною на руках. Було явно, що ц люди знаходяться у великй нужд вмирають вд голоду. Допоможу м, мен все одно вже нчого не потрбно, подумав багатй вддав вс грош, як мав при соб. Св у свй транспорт похав. Однак образ т жнки з дитиною стояв у нього перед очима, тод вн виршив допомогти м так, щоб вони не малюсенька нужди несли. Чоловк повернувся сказав: Почекай мен здесь, через пару годин я приду допоможу тоб ще. Як тльки багач вимовив ц слова, у нього в душ нби розрвалися пута вдчаю. Вн нколи ранше не вдчував такого задоволення, тако насолоди, як вдчув у той момент. Прожджаючи повз храм, вн захотв зайти до нього. Там чоловк побачив кону Божо Матер з Спасателем на руках, знову згадав ту бдну жнку з дитиною. Йому, як чоловков, було соромно плакати вголос, вн присв осторонь почав ридати про для себя. Так вн довго проплакав, повторюючи Матр Божа, спаси мене! Саме тод вн усвдомив свй грх, зрозумв, що ображав Бога. Через сльози покаяння вд нього туга зовсм вдйшла. Багач пднявся новою людиною, повернувся додому, побачив жнку дав й стльки грошей, що вистачило б не на одне, а на деклька життв.

Бажаючи уникнути спокуси повернутися до колишнього методу життя, юнак покинув свою крану вирушив на Святу Гору Афон.

Вн став послушником у Свято-Андрвському скиту на Афон, почав допомагати клотам, пустельникам й ншим монастирям. А у свому скиту вдбудував величний собор найкрасивший храм на Афон. Свй шлях вн завершив в сан росхимонаха був похований на Святй Гор, розповв Блаженнший владика.

Ця сторя вчить нас тому, пдкреслив Його Блаженство, наскльки важлива милостиня: вона помякшу душу людини робить удобовмстимою, слухняною для благодат Божо. А благодать Божа веде людину до покаяння виправлення.