розповдь про констянтина островського

Василь Острозький був молодшим сином князя Костянтина Острозького (старший  лля) вд иного шлюбу з князвною Олександрою Семенвною Слуцькою. Походив з роду Острозьких  найбагатшого найвпливовшого князвського роду тодшнх Блорус та Украни XVI  початку XVII столття. Серед його предкв генеалогчна традиця кнця XVI  початку XVII столття назива Руса  давньоруських князв  Рюрика, Володимира Святославича, Ярослава Разумного та Данила Галицького.

Псля смерт батька в 1530 роц виховувався матр'ю в Туров. Молодим дстав гарну освту, про що свдчить його листування та промови в сенат. Псля смерт в 1539 роц старшого брата лл вступив у багаторчну боротьбу за батьквську спадщину, що тривала аж до 1574 року.

З середини 1540-х рокв в офцйних документах Василь Острозький почина менуватися батьковим м'ям  Костянтин. Залишившись фактично диним спадкомцем свого багатого батька, отримав у володння величезн матност на Волин, Кивщин, Подлл та Галичин, як давали щорчно прибуток понад 1 мльйон злотих. Костянтин Василь Острозький володв також значними земельними матками в Угорщин та Чех.

У 18 рокв (15431544) розпочав вйськову службу пд кервництвом маршалка Волинсько земл князя Федора Санушка. Полтичну кар'ру почав 1550 року, отримавши вд большого князя Литовського посаду старости Володимирського маршалка Волинського. Найкращий захисник вд татарських нападв псля смерт батька[3].

В 1559 роц К. В. Острозький став воводою кивським, що значно сприяло посиленню його впливу на полтичне життя Украни. Не прагнучи вйськово слави, проводив енергйну колонзаторську полтику в порубжних землях Кивщини та Брацлавщини, засновуючи нов м100, замки та слободи. Економчна потужнсть матностей княжого роду та його неабиякий полтичний вплив швидко робить К. В. Острозького некоронованим владыкой Рус[4], що проводить вдносно незалежну полтику в руських землях. У 1560-х роках К. В. Острозький виступав за рвноправне входження Рус до складу державного утворення Реч Посполито.

1569 року став сенатором. Був фактичним провдником Рус-Украни пд час Люблнсько ун 1569 року, пдписав [3].

1572 року згасла династя Ягеллонв  К. В. Острозький в 15731574 роках був одним з можливих кандидатв на польський престол, чию кандидатуру пдтримувала  Османська мперя (цьому завадило те, що вважався вождем схизматикв), згодом на московський  псля смерт останнього Рюриковича царя Федора I вановича, в 1598 через спордненсть з московськими Рюриковичами.

В 1574 роц перенс князвську резиденцю з Дубна до Острога, де розпочалася перебудова Острозького замку пд кервництвом талйського архтектора П'тро Сперендо.

У вересн 1574 року мав суперечку з Юрм Язловецьким[5].

1579 року замок мсто Чернгв намагались здобути частини вйська короля Стефана Баторя пд командуванням князв К. В. Острозького та Михайла Вишневецького. Взяти не змогли, тому пдпалили[6].

15 (18) жовтня 1592 року отримав свдоцтво Сейму щодо попередження ним урядникв Реч Посполито про упадок та руйнування укрплень Кива, Бло Церкви, зокрема, що замки в мстах знаходяться у вкрай незадовльному стан[7].

1594 року зять Христофор Перун Радзивлл подав позов на нього вд мен дружини та свого старшого сина через рзн погляди на спадок, який задовльнив земський суд у Слонм. Перед розглядом в Коронному суд 24 серпня 1594 року уклав з тестем угоду, за якою Радзивлли отримували, зокрема, Глуськ, Тернопль, права на Копись[8].

У латинськй катедр Тарнува коштом князя К. В. Острозького було встановлено наприкнц XVI ст. виготовлений архитектором Паллавн надгробок батьку Янов-Аморов (верхнй ярус) та сину Янов Криштофов (нижнй) Тарновським[9].