твр Оснь - золота прикраса природи

Веселе лто згасло. Вересень зробився повноправним господарем у природ. Незвично холодно ста вранц й уноч. Лише вдень пригрва сонечко, немов намагаться нагадати про лто. Поля вдпочивають псля виснажливо тривало прац. Уже подарували господарям свй золотавий урожай садки. Усюди вдчуваться прохолодний подих осен. Сре небо все частше затягають низьк хмари. Сться дрбний дощ.

Лс 100ть сумний мовчазний, здаться, що вн глибоко замислився. Дуже быстро деревам доведеться геть роздягнутися, скинути сво важке вбрання, а згодом пдставити глки хуртовин.

Повльно кружля в повтр жовтогарячий листок. Тонк осички сумовито риплять на галявин, ще не зазнавши довгого передзимового сну. Навкруги трухлявого пня скупчилися струнк опеньки. х дуже багато, кожен з грибв так проситься в кошик. Горобина обвисла червоними розкшними гронами. Листя липи з гострими почорнлими зубчиками здаться вкритим тендтним оксамитом.

Нещодавно зелена трава припала до земл. Високо в неб роблять сво останн прощальне коло запзнл журавл. Вони ще раз нагадують нам, що прийшла осння пора. Журавл вдлтають у вирй сумно курличуть.

У так дн на якусь мить душу покрива свтлий смуток. Ми поринамо в роздуми про сенс людського снування. Усе це ознаками того, що настала найкрасивша пора року, яку оспвували живописцы, композитори, поети. Установилась золота оснь.