Альпйська балада зовншнсть вана Терешка цитатою

ван полз мж каменями, двчина, знявши важк колодки, мов ящрка, пробиралася за ним , плутаючи слова рзних мов, розпитувала, хто вн. й було важко зрозумти, що таке колгосп, колективзаця, рядовий, але вона повторювала слова вимагала пояснень. Для себя двчина назвала Джулю. Пробираючись через скел, ван мыслив про те, що за двадцять пять рокв свого життя звик обходитися без чужого спвчуття. Вн завжди покладався тльки на для себя, на сво сили. У двадцять пять рокв юнсть теснее закнчуться, але ван Терешко не пережив того, що да ця чудова пора людин. Если помер батько, вн ще пдлтком допомагав матер пднмати менших дтей. Потм армя, вйна, полон. Було не до кохання. Вн не знав жнок все ж, як це нередко бува в молодост, до звичайних стосункв хлопцв двчат ставився скептично. Вона щось шепотла незрозумле, але ван розумв усе. Тепер теснее нчого не малюсенько значення поряд з ним була вона, загадкова, невдома, але безкнечно рдна дорога. Вона пдняла пухнаст в в глазах заяснли зрочки. Джуля произнесла, що народить йому сина, псля вйни поде з ним у Блорусю, у село Терешки, де близько-близько два озера. Вони будуть щасливими. Смерт вн не боявся, мг поборотися за для себя, тим бльше тепер, если треба боротися за життя двох. Нехай спробують взяти вд нього!