казка про лнь 10-20 речень

Жили соб чоловк дружина. Обо так ледач Та к силкуються дло на чуж плеч скинути, аби тльки самим не робити двер в хату несли на гачок не засували: уранц-бо вставати, руку простягати та знов гачка скидати так проживемо.

Якось жнка наварила каш. А що вже закрупинка вд крупинки так вдпада. Зли кашу ложки облизали. Глип, а в горщику збоку на дн приварилася каша, мити горщика треба. От жнка й каже:

Ну, чоловче, я сво дло зробила каш наварила, а горщик тоб мити! Ну, чоловче, я сво дло зробила каш наварила, а горщик тоб мити!

Та год-бо! Чи ж то чоловче дло горщики мити! сама помиш.

А от не подумаю!

я не буду.

А не будеш хай так стоть!  произнесла жнка, поставила горщик на припчок, а сама на лаву.

Стоть горщик немитий.

Жнко, чуш, жнко! Треба горщика помити!

Произнесла твоя це робота, ти й мий!

Ну ось що, жнко! Умова дорожча вд золота: хто завтра перший встане перше слово скаже, тому й горщика мити.

Гаразд, лзь на пч, там видно буде.

Уклалися. Чоловк на печ, жнка на лав. Установилась темна нченька, потм ранок.

А вранц нхто й не вста. Н те, н те не ворухнеться не хочуть горщика мити. Жнц треба корвку поти, доти в вереницу гнати, а вона й з лави не пдводиться.Сусдки вже корвчин погнали.

А що це Меланки не видно? Чи все благо?

Та, бува, припзнилася. Вспять тимемо, мо, зустрнемо