ПОМОГИТЕ НАПИСАТЬ СКАЗКУ ДЛЯ 5 КЛАССА НА УКРАИНСКОМ ЯЗЫКЕ!!!!!!!

Був соб чоловк та жнка, мали вони цапа й барана. були т цап та баран велик приятел куди цап, туди й баран. Цап на город по капусту баран туди, цап у сад баран за ним.

Ох, жнко, каже чоловк, проженмо ми цього барана й цапа, а то за ними н сад, н город не вдержиться. А збирайтесь, цапе й баране, соб з богом, щоб вас не було у мене в двор.

Быстро цап та баран те зачули, сразу з двору майнули. Пошили вони соб торбу та й пшли.

дуть та й дуть. Посеред поля лежить вовча голова. От баран дужий, та несмливий; а цап смливий, та не дужий:

Бери, баране, голову, бо ти дужий.

Ох, бери ти, цапе, бо ти смливий. Узяли вдвох вкинули в торбу. дуть та й дуть, коли горить вогонь.

Ходмо й ми туди, там переночумо, щоб нас вовки не з'ли. Приходять туди, аж то вовки кашу варять.

А, здоров, молодц!

Здоров! Здоров!.. Ще каша не бурлить м'ясо буде з вас. Ох, так цап злякавсь, а баран издавна вже злякавсь.

Цап роздумавсь:

А подай лишень, баране, оту вовчу голову! От баран принс.

Та не цю, а подай бльшу! каже цап. Баран знову цупить ту ж саму.

Та подай ще бльшу!

Ох, здесь теснее вовки злякались: стали вони думати-гадати, як вдцля вткати: Бо це, кажуть, так молодц, що з ними й голови збудешся, бач, одну по однй вовч голови тягають.

От один вовк почина:

Славна, братц, компаня, каша гарно бурлить, та нчим долить, пду я по воду.

Як пшов вовк по воду: Хай для вас абищо, з вашою компаню! Як зачав другий того дожидати, став думати-гадати, як би й соб вдтля драла дати:

Е, вражий син: пшов та й сидить, нчим каш долить; ось взьму я ломаку та прижену його, як собаку.

Як побг, так той не вернувся. А третй сидв-сидв:

Ось пду лишень я, так я х прижену.

Як побг, так той рад, що втк. То тод цап до барана:

Ох, нум, брате, скорше хвататись, щоб нам оцю кашу пости та з куреня убратись.

Ох, як роздумавсь вовк:

Е, щоб нам трьом та цапа й барана боятись? Ось ходм, ми х помо, вражих синв!

Прийшли, аж т добре управлялись, уже з куреня убрались, як побгли та й на дуба забрались. Стали вовки думати-гадати, як би цапа та барана нагнати. Як стали йти найшли х на дуб. Цап смливший злз аж наверх, а баран несмливий так нижче.

От лягай, кажуть вовки ковтунуватому вовков, ти старший, та й ворожи, як нам х добувати.

Як лг вовк догори ногами й зачав ворожити. Баран на глл сидить та так дрижить, як упаде, та на вовка! Цап смливий не став мркувати, а як закричить:

Подай мен ворожбита!

Вовки як схватились, так аж пили по дороз закурились. А цап та баран безпечно пшли, та зробили соб курнь, та й живуть.