Чим принципово вдрзняться пдхд до вивчення пояснення психчних явищ представникв

На шляху становлення психолог як науки, виникали рзн школи, напрями концепц. За свом нравом вони були рзними, часто суперечили одна однй. Так, в радянськй психологчнй науц, на основ комунстично де, ставилось завдання виробити один, монстичний пдхд до вивчення пояснення психчних явищ. Методологчною основою дослдження психки малюсенька стати далектико-матералстична орнтаця, насамперед леннська теоря вдображення. Проте, не зважаючи на деологчний тиск, диний пдхд до вивчення психки виробити не вдалося. В конкретних дослдженнях радянського перхвалу нколи прямо, а в бльшост випадкв замасковано використовувалися положення психологв рзних напрямкв шкл, що стало свдченням творчого використання здобуткв свтово психологчно науки. нтроспективна психологя охоплю низку напрямв. Загальним для их те, що вс вони використовують як один способ вивчення психки самоспостереження, тобто, спостереження людини за змстом актами власно свдомост. Одним з напрямкв нтроспективно психолог вчення про "внутршнй досвд", з позиц якого психчн явища пзнаються принципово ншим методом, нж матеральн (Дж. Локк, Р. Декарт та нш). Так думки були предметом особливо критики з боку деяких радянських психологв. Проте, цей напрям психолог слд розглядати як важливий етап у розвитку, а вироблен нтроспективною психологю методи заслуговують на увагу. Зрештою, майже вс сучасн психологи вважають, що свдомсть сукупнстю феноменв, частину яких можна вивчати за допомогою самоспостереження, тобто, нтроспекц. Асоцативна психологя бере свй початок з стародавньо флософ. У границах цього напряму психчн явища пояснювалися головне за допомогою поняття про асоцац. Цей напрям у психолог снував досить довго. Пзнш дослдження спонукали вдмовитись вд абсолютизац цього напряму. Проте, положення представникв асоцативно психолог плдно використовуються в сучаснй психологчнй науц. Дехто з представникв асоцативно психолог висунули теорю "елементаризму", згдно з якою свдомсть складаться з простих елементв (вдчуття, згадування, тощо), а ц елементи об'днувались за законами асоцацй. Психоаналтичний пдхд був розроблений З. Фрейдом (1856 1939) наприкнц ХХ на початку ХХ столття спершу як способ лкування психчних захворювань, а пзнше для побудови гпотез теорй з психолог, зокрема для пояснення рол несвдомого в психц людини. Фрейд прагнув створити узагальнення не тльки психологчного, а й флософського нраву, побудувати оригнальну теор психоаналтично психолог та флософ. В структур особистост Фрейд видлив три взамодюч компоненти: "Воно", "Я" "Над-Я". Несвдоме (Воно), за Фрейдом, успадкованим людською органзацю, глибинним шаром, "киплячим котлом нстинктв", невгамовних потягв людини. Свдоме "Я" посередником мж "Воно" зовншнм свтом. "Я" викону функц впливу цього свту на несвдоме "Воно". "Над-Я" це "нтерналзована" верся суспльних норм эталонв поведнки. За Фрейдом "Я" намагаться пдкорити соб "Воно", а якщо це не вдаться, то "Я"