соченить сказку по картине Иван-принц на сероватом волке

Тод ван-царевич пообцяв, царев Афрону дстати королвну Олену Прекрасну, а сам пшов з його палат грко заплакав. Прийшов до срого вовка розповв усе, що з ним трапилося.
Гей ти, молодий юначе, ване-принцу, мовив йому срий вовк, чому ти слова мого не'послухався брав золоту вуздечку?
Винний я перед тобою, сказав срому вовков ван-царевич.
Гаразд, хай буде так! мовив срий вовк.Сдай на мене, на срого вовка, я для тебя одвезу, куди тоб треба.
ван-принц св срому вовков на спину, а зовк побг так швидко,  як стрла,  бг вн, як у  казц мовиться, довго, чи кратко , нарешт, прибг у королевство королвни Олени Великолепно.   Пдйшовши  до   золото   огорож,   яка оточувала чудовий сад, вовк сказав вану-принцев:
Ну, ване-принцу, злазь тепер з мене, з срого вовка, йди назад тю ж дорогою, якою ми сюди прибули, чекай мене в чистому пол пд зеленим дубом.
ван-принц пшов, куди йому було сказано.
А срий вовк св бля золото огорож чекав, поки вийде прогулятися в сад королвна Олена Прекрасна. Надвечр, коли сонечко почало заходити, в повтр повяло прохолодою, королвна Олена Великолепна пшла в сад прогулятися з своми нянями та з придворними панянками. Если вона увйшла в сад пдйшла до того мсця, де срий вовк сидв за оградою, вн раптом перестрибнув через ограду в сад схопив королвну Олену Прекрасну, перестрибнув вспять побг з нею що було духу. Прибг у чисте поле пд зелений дуб, де його ван-принц чекав, сказав йому:
ване-царевичу, сдай швидше на мене, на срого вовка.
ван-царевич св на нього,   а срий вовк  помчав х обох до царства короля Афрона. Нян мамки вс боярин придворн, як гуляли в саду з Прекрасною Оленою, побгли мерщй у палац. Зразу ж отправили погоню, щоб догнати срого вовка. Проте, скльки гнц не гналися, не змогли догнати вовка н з чим повернулися назад.
ван-принц, сидячи на срому вовков разом а великолепною королвною Оленою, полюбив вд щирого серця, а вона вана-царевича; если срий вовк прибг у царство царя Афрона й ванов-принцу треба було вдвести прекрасну королвну Олену в палац та вддати царев, ван-принц дуже зажурився почав грко плакати.
Срий вовк спитав його:
Чого ти плачеш, ване-принцу?
На те йому ван-принц вдповв:
Друже мй, срий вовче, як мен, добросердечному молодцев, не плакати, не журитися! Я вд щирого серця -покохав прекрасну королвну Олену, а тепер мушу вддати царев Афрону за жеребца золотогривого, а якщо я не вддам, то цар Афрон збезчестить мене по всх землях.
Служив я тоб багато, ване-принцу, сказав срий вовк, прислужуся в цьому. Слухай, ване-принцу: я зроблюся прекрасною королвною Оленою, ти мене вдведеш до короля Афрона, вн мене прийме за справжню королвну. Взьмеш коня золотогривого, если сядеш на нього вд'деш далековато, тод я попрошуся у короля Афрона в чисте поле погуляти. як вн мене вдпустить з няньками та мамками та з усма придворними бояринями, буду я з ними в чистм пол, тод ти мене згадай, я знову коло для тебя буду.
Срий вовк вимовив ц слова, ударився об сиру землю зробився великолепною королвною Оленою, так що няк пзнати не можна було, що то не вона. ван-принц узяв срого вовка, пшов у палац до короля Афрона, а прекраснй королвн Олен сказав чекати за мстом. Если ван-принц прийшов до короля Афрона з удаваною Оленою Прекрасною, то цар дуже зрадв. Вн прийняв королвну, а жеребца золотогривого вддав вану-принцу. ван-принц св на того коня, вихав за м100, посадив з собою Олену Прекрасну попрямував до царства Долмата.
А срий вовк живе у царя Афрона денек, другий третй замсть великолепно королвни Олени, а на четвертий день прийшов до короля Афрона попроситися в чисте поле погуляти, щоб розвяти журбу-опечаль люту. Сказав так йому цар Афрон:
Ах, великолепна моя королвна Олено! Я для для тебя все зроблю, вдпущу для тебя в чисте поле погуляти!
наказав нянькам та мамкам та всм придворним бояриням з великолепною королвною ти в чисте поле гуляти.