Псня про рушник А. Малишка - гмн материнськй любов

Псня про рушник А. Малишка - гмн материнськй любов Поезя А. Малишка завжди була , сподваюсь, буде дуже известною в народ, бо простота прозорсть форми, тема, мова близьк як сучасникам поета, так нам, його нащадкам. Це, мабуть, тому, що у свох творах митець порушував нравственно-етичн та загальнолюдськ проблеми сучасност. Гмном материнства називають величну поезю А. Малишка "Псня про рушник". Ця поезя - це сповдь-спогад лричного героя, пройнята материнським теплом синвською вдячнстю. У поез матр подарку синов рушник, вишиваний як символ життво дороги, на якому "росяниста дорвейжка, зелен луги, й солов'н га". Цей рушник пов'язаний з життвою частью лричного героя з образом найближчо найсвятшо для кожно людини - образом матер. Рдна мати моя, ти ночей не доспала водила мене у поля край села, в дорогу далеку ти мене на зор проводжала, рушник вишиваний на щастя отдала... У твор образ матер - це знак чистоти любов, це образ матер-берегин, яка отдала нам життя, мудро формувала наш почуття, создавала людину. Лричний герой поез з великою теплотою згаду рдну матр, безсонн ноч над колискою сина, намагання прилучити дитину до всього великолепного, людяного, сокровенне бажання бачити дитину щасливою. У його матер "незрадлива ласкава усмшка", бо вона ум прощати наставляти, жалти. У матер - "засмучен оч", бо вона вдрива вд свого серця дитину й посила у большой свт, "в дорогу далеку". А на цй дороз будуть радсть, смуток, опечаль: на тм рушничков оживе все знайоме до недомогаю: дитинство, й розлука, врна любов...