ЗАГУБИВСЯвась одягнув курточку, в039;язану шапочку вкотре переврив квиток у кишен.

ЗАГУБИВСЯ

вась одягнув курточку, в'язану шапочку вкотре переврив квиток у кишен. Вн шов на новорчну виставу.

Хлопець зачинив двер побг сходами.

У двор вн побачив удивительного ддуся, який шов йому назустрч. Щодва кроки ддусь зупинявся нажималбним гласом кликав:

Катю! Катрусенько!

Нхто не вдгукувався.

Ддусю, а яку Катю ви кличете? - зупинився вась. - У нашому будинку нема двчинки з таким м'ям.

Це моя внучка, - вдповв дд. - Ми з нею гуляли - я загубився.

Хба доросл губляться? - здивувався вась. - Мабуть, усе навпаки: ваша Катя загубилася.

Н, це я загубився. Я старенький, вона водить мене гуляти... Катю! Катрусенько!.. - знову покликав ддусь.

Катрус поблизу не було, дд заплакав. У вася стислося серце.

Ддусю, не плачте, - сказав хлопчик. - Я допоможу для вас. У якому будинку ви живете?

Здаться, в цьому, - ддусь показав на сусднй дм.

Пшли. Давайте руку, здесь слизько.

Ддусева рука була легенька холодна.

У якому пд'зд ваша квартира?

Не знаю, не пам'ятаю...

Вони обйшли вс пд'зди, подзвонили в ус квартири. Нхто старого не впзнав.

Що ж робити? - думав вась. На виставу вн, звичайно, вже запзнився. Шкода. Та це пвбди. Найгрше, що ддусь не пам'ята адреси. Хоч до для себя додому веди...

Вони стояли на подвр'. Дд мцно тримав васеву руку благав:

Не залишай мене, хлопчику! Я послизнуся, упаду... Чи пд машину потраплю.

Не бйтеся, ддусю - я вас 1-го нзащо не залишу! - запевнив вась. - Я не покину вас, чесне слово!

Вони пшли до наступного будинку. Раптом почувся дзвнкий двчачий голосок:

Ддусю! Нарешт я тебе знайшла. Ти дивись, куди зайшов.