ДУЖЕ ПОТРБНО!БУДЬ ЛАСКА, ДОПОМОЖТЬ!"Псенно-поетична творчсть Андря Малишка"

Упродовж усього життя А. Малишко натхненно працював як псняр. Музику до його поетичних творв писали так вдом композитори, як П. Козицький, М. Вериквський, Д. Майборода, А. Штогаренко, С, Козак, О. Блаш. Чимало творв ще за його життя стали народними пснями: "Ми пдем, де трави похил", "Рдна мати моя", "Бл каштани", "Стежина", "Псня про рушник" та нш. Улюбленою у народ стала псня "Цвтуть оснн, тих небеса", (музика О. Блаша).
Псеннсть - одна з найголовнших прикмет ус поез А. Малишка. Його поетичне мислення завжди було взамозв'язане з елементами народно-псенно поетики. Це й забезпечило активну спвпрацю композиторв з поетом та широку популярнсть псень на тексти А. Малишка.
Кращим твором псенно спадщини поета с псня "Ранки солов'н". Лричний герой псн згаду нжне кохання, яке впродовж життя тривожить душу не забуваться. Закохан розйшлися в житт, але в серц живе надя на зустрч. Надзвичайно мелодйним у псн приспв. Побудований па паралелзм, вн виклика чимало асоцацй. Кив з квтучими каштанами й неспокйною днпровською хвилею - це сама молодсть.
Душу серце лричного героя псн "Ми пдем, де трави похил" тривожать кар оч кохано, яку вн зустрв в "краю приднпровськм". До кохано лричний герой звертаться найнжншимн словами, порвню з "золотою веселкою", яку обов'язково назива "моя".
До кнофльму "Лта молод" була написана "Псня про рушник" (1959), яка издавна вже стала народною. У цй псн материнська любов помножена поетом на вс найнжнш почуття укранських матерв, як "ночей не доспали", вчили свох синв любити отчий край, тому не раз водили х у "поля край села" (до реч, факт бографчний). Випроводжаючи сина "на зор" у "дорогу далеку", "на щастя, на долю", за традицю, мати да йому найцннший подарунок - "рушник вишива-ний". Побажання матер синов передано дуже тонко, це побажання блага в невдомм краю:
Лричний образ матер створю поет за допомогою ептетв. Усмшка у матер - незрадлива, ласкава. оч - засмучен, хорош, блакитн. Любов материнська- врна.
Дословно за 8 днв до смерт А. Малишко написав свою лебедину псню - "Чому, сказати, й сам не знаю...", - яка живе в люд пд назвою "Стежина". Музику до не створив Пл. Майборода. Образ стежини, виведений у врш А. Малишка, наштовху читача на роздуми про свою власну життву дорогу. Як пройшов ? Чи не доводилося ходити манвцями, зйшовши з власно стежини, що починаться "бля ворт" рдного дому? Людське життя - ланцюг подй, що заставля рухатися, йти вперед. Тому стежин "нема кнця", як "й повороту теж нема".
У псеннй спадщин А. Малишка клька "Колискових", а також поетичн обробки народних псень. Вн написав лбрето до опери "Молода гвардя". У свой книз "Думки про поезю" вн писав: "Для псн в нас всюди почесне мсце, бо вона посестра життя, порадник, врний друг, суворий суддя. Людина хоче з нею журитися радуватися, мислити працювати".