Зображення окрпачення Украни в роман Панаса Мирного "Хба ревуть воли, як

Видатний укранський письменник Панас Мирний у роман "Хба ревуть воли, як ясла повн?", змальовуючи сторю села Пски, витворив майже столтню сторю всього укранського селянства.

З сторнок роману поста перед нами Украна, якою вона була до закрпачення. Серед безкрах степв красувалися, як квтники, весел хутори, прислки, села. Вльно земл було неозорно. Приходь, кричи, скльки хочеш, нхто слова не скаже. Та не стало рвност мж людьми не стало братства. Козацька старшина, якй колись, вибираючи, на голову груддям землю кидали, щоб не зазнавалася, позадирала тепер голови вгору, а прост козаки до само земл понагинали. Кругом Украну облягло панство, як те гайвороння, шматувало ... Та земля, котру люд засвав своми кстками, обороняючи вд ворогв, стала для их теж ворогом, вд якого доводилось ткати. Люди переходили з 1-го мсця на нше, шукаючи вол, бажаючи здихатися панв, але т пани вже були всюди. Кругом неволя, кругом сум людський.

Пски були ще вльн, але до пщан доходили розповд про те, як у сусдньому сел Гетьманському не тльки пан полковник з людей знущався, а й як пан полковниця черевиками зуби й оч вибивала, як по цлому тижню в колодках морила сердешних двчат, як м коси рзала, голову дьогтем мазала й пр'ям натикала, як нхто не женився, н замж не йшов, не плативши викупу.

Та не обминуло зло Пски, як всю Украну, потрапили вони в неволю. Дсталося село пану Польському. Пан Польський, вилупок з т голопузо шляхти, що псля занепаду Польщ переметнулася пд крильце росйського самодержавства, "залз у якийсь полк, терся до переднх вельмож, поки таки дотерся до генерала... й до Псок! Генерал та його нащадки все новими й новими указами та вигадками щодня камнець по камнчику вибивали з людсько вол. "Кожен час вкорочувався уривок, на котрм були пщани прив'язан до генеральш, поки не вкоротили так, що вже можна було безпечно за чуби брати..."

Крпаки почали ткати. Але як вони не ткали, все-таки багато зосталося на розвд панам Польським, як з завзятих степовикв поробили покрних волв, що кричали та засвали семенем теснее не сво ниви, а панськ.

Люди вд пламенея й безвихддя розпились, розледачили. Не стали навть ткати. Неволя, як той чад, задурманила людям голови. Село зубожло. Обшарпане, обтпане. Стали прокидатись де-не-де злод новина в Псках! Ранше несли н в кого й двер не замикалися, а тепер на засов страшно.

Реформа 1861 року не принесла селянам сподвано вол, в люд окрестили "голодною волею", бо селяни вийшли "на волю" обдран, мов жебраки, потрапили в нове рабство до тих же панв.

Панас Мирний у роман "Хба ревуть воли, як ясла повн?" розповда ? розповда "зло давн й лихо сьогочасне", бо засилл "п'явок народних" не змнилося й псля реформи. Як належала панам Польським вся влада в повт ("Сам предводитель; родич урядники; справник, суддя, пдсудки все то зят, родич зятв, племнники..."), у их вона залишилася й псля реформи.

Що ж робити людям, як жити, щоб вирватись з цього зачарованого кола? Над цим питанням й примушу замислитися роман Панаса Мирного.

О проекте

Зображення окрпачення Украни в роман Панаса Мирного "Хба ревуть воли, як

Добро пожаловать!