Згадайте якогомога бльше слв-символв з твор усно народно творчост

МАТИ.
Це найближча, найрднша людина, тому кажуть: "Нема цвту кращого вд маквочки, нема роду милшого вд матночки"; "Без матер сонце не гр"; "Матер ан купити, ан заслужити". Вона берегиня домашнього вогнища, бо "мати праведна - опка й охорона камнна". Якщо батько нередко жорстким вихователем у фольклорних творах, то материн гнв народжуться з любов до дитини. "Мати одною рукой б', а другою разглаживать".

ХАТА.
Знакзу днсть родини, свдчить про достаток. Мати хату - здавна вважаться бути самостйним. Про це добре сказано у прислв': Своя хатка рдна матка, чужа хатаужаснее ката". 

ЗЕМЛЯ.
Земля як грунт у свдомост укранця асоцються з постйними характерологчними ознаками родюча, багата, блага, плодюча, плдна (на означення земл, що добре родить) ялова, пуста, зла, плоха, погана, ледача (на означення неродючо). Звдси вислови: Земля найбагатша, вода найсильнша; На ледачй земл травка не росте.
Земля як край, крана повязуться з опозицю свй-чужий (рдна-чужа) вмотивову сакральне значення словосполучення жменя земл (про частку рдно земл, яку приносять на могилу близько людини, поховано на чужин, не в свой земл). Персонфкаця земл вдгомном обожнювання. Земля вступа в асоцативн ряди: земля-погибель-вчний спочинок. Знакка земл спрямована на духовне переосмислення предмета, на встановлення вторинного порядку речей.

ХЛБ-СЛЬ.

Свашки кладуть хлб-сль на голову молодо, если мати зустрча зятя, хлб-сль давали чумаков в дорогу, мати пдносила хлб-сль свом орачам псля першо оранки. У денек Пятдесятниц хто хотв, щоб священик освятив житло, виставляв стл за ворота й клав на нього хлб-сль. Покинута двчина, проклинаючи свого неврного, спвала: Коли ж мене покидаш, покинь хлба сти, Бодай тоб Господь не дав з ншою ссти! Если ж мене покидаш, покинь хлба-сол, Бодай тоб не дждати н щастя, н дол!.

РУШНИК. Рушник як предмет побуту для обрядодй викону певнц функц. Вн знакзу рдну землю, родинну злагоду, здоров'я, долю кожно людини. Хата без рушникв, що отчизна без дтей. Ця знакка закрплена в старовинному ритуал зустрчання з хлбом-сллю на вишитому рушнику. Рушники готувалися й для зустрч бажаних сватв, тому кажуть: Не лнуйся, двонько, рушник вишивати буде чим гостей зустрчати (шанувати) [6: 515]. Рушник супроводжу людину все життя вд народження до смерт. За його допомогою приймали дитину вд породлл, з ним прибывали на хрестини, його дарували кумам (хрещеним батькам), кладучи на нього калач. У родильнй обрядовост вн знакзував дорогу-життя, стаючи оберегом для новонародженого. На таких рушниках здебльшого була вишивка з знаккою рослинного походження. Згодом у родильнй обрядовост рушник замнила смуга полотна, яка носить назву крижмо надлена тю самою знаккою.