Що нового я дзнався про для себя, та як висновки зробив, псля

Повсть М. Стельмаха "Гуси-лебед летять" сформували у мене вдчуття патротизму. Водночас я поринув у казковий свт нерозгаданих дорвейг, дрмучих пралсв тих гусей-лебедят, що на свох крилах виносили з бди махонького хлопчика. Я зрозумв, що попри болючу драматичну реальнсть ще й фантастичний спосб сприйняття дйсност. Згадаймо як создатель побачив у втряков жар-птицю, котра не хотла розлучатися з землею. Ми повинн з шанувати й обергати свою землю, адже соцальна реальнсть укранського села початку 20-х рокв ХХ ст. бажала кращого. Саме тому хлопчик вдававсядо веселих карколомних оснньо-зимових пригод через вдсутнсть взуття. Чи коли вн не мав доступу до книжок самотужки навчився читати шаленв вд цього.
Твр навчив мене не дружити з поганою компаню, а бути толерантною людиною. Згадайте Порфиря, який подався до банди, а потм покаявся.
Також Михайло Стельмах вчить любити природу, кожну травинку побути на самот.