Лист до Климка (14 баллов) на укрнськй мов

Повсть Григора Тютюнника Климко переносить читача у тяжк часи фашистсько окупац Украни, вдкриваючи дещо призабуту сторнку нашо стор. Головний герой твору Климко - це хлопчик, що йде за багато клометрв про сль, щоб потм продати та врятувати вд голоду улюблену вчительку з донькою-немовлям для себя з ином. 

Климко вдважно йде дорогами вйни, сповненими небезпек, перемагаючи в соб ужас, перемагаючи нколи фзичне безсилля та хворобу. За вком вн був нашим однолтком, тому так боляче вдчуваш серцем ус його страждання, вражашся його витримц недитячй мудрост. А ще, здаться, неначе примряш на себе ту важку подорож Климка вчишся у нього ршучост та милосердю . 

Це милосердя беззахисних дтей вйни стало головною темою повст. Автор розповда про зустрч на рынок Климка та Зульфата з свою вчителькою, яка з малою дитиною опинилася в безвиход. З цього часу у друзв зявилося благородне бажання допомогти й, вони беруть на сво слабк плеч ус турботи про Наталю Михайлвну з Олею, стають х опорою. Саме опкуючись х життям у першу чергу, вируша юний герой новели Климко у далеку дорогу, 

Климко з шевцем ряту пд час облоги на базар незнайому двчину вд Нмеччини, хоч мг розплатитися за це життям. ми розуммо, що справжн люди залишаються людьми навть в екстремальних ситуацях, виявляючи спвчуття й милосердя до нших. 

Пзнше ми бачимо Климка пд час перебування у ттки Марини, яка виходжувала його в гарячц хотла навть залишити в для себя всиновити. Але хлопчик, хоч йому подобалося у благо жнки, не погодився, бо вдчував вдповдальнсть за життя дорогих йому людей. Мен здаться, що у цьому епзод дуже виразно показуться доброта самовддансть людсько душ мох спввтчизникв-укранцв. 

Та найважлившим, на мй погляд, заключний епзод новели повернення Климка з торбиною сол на станцю, допомога радянському полоненому погибель хлопчика. Псля небезпечно дороги, псля важких випробувань, сповнений радстю, повертався вспять Климко з дорогоцнною сллю. здесь пдстерегла хлопчика невблаганна смерть, як пдстергала вона на тих вонних дорогах багатьох його сверстникв. Та навть у цю судну годину Климко поста людиною, що дба не про для себя, а про нших. 

Забувши про небезпеку, вн показу радянському полоненому вону, куди вткати. Тут скосила його черга з нмецького автомата: Вн упявся пальцями в джурку на грудях, тихо ойкнув впав. А з пробитого мшка тоненькою цвкою потекла на дорогу сль. 

Перед очима ще довго стоть ця цвочка сол, а серце заповня безмежна туга любов до хлопчика з безкорисливою, милосердою вдчайдушною душею, що жила для добра. Любов до всх дтей вйни, як виявляли таке милосердя, яке й дорослим нколи