Невеликий твр Тараса Шевченка та його аналз: тема, головна думка, дея,

До Основ'яненка

Б'ють пороги; мсяць сходить, 
Як перше сходив... 
Нема Сч, пропав той, 
Хто всм верховодив! 
Нема Сч; очерети 
У Днпра питають: 
Де то наш дти длись, 
Де вони гуляють? 
Чайка скиглить лтаючи, 
Мов за дтьми плаче; 
Сонце гр, втер в 
На степу козачм. 
На тм степу скрзь могили 
Стоять та сумують; 
Питаються у бешеного: 
Де наш панують? 
Де панують, бенкетують? 
Де ви забарились? 
Вернтеся! дивтеся  
Жита похилились, 
Де паслися ваш кон, 
Де тирса шумла, 
Де кров ляха, татарина 
Морем червонла  
Вернтеся! Не возвратиться! 
Заграло, сказало 
Син море. Не возвратиться, 
Навки пропали! 
Правда, море, правда, син! 
Такая х доля: 
Не возвратиться сподван, 
Не вернеться воля, 
Не возвратиться запорожц, 
Не встануть гетьмани, 
Не покриють Украну 
Червон жупани! 
Обдрана, сиротою 
Понад Днпром плаче; 
Тягостно-важко сиротин, 
А нхто не бачить... 
Тлько ворог, щ.о смться... 
Смйся, лютий враже! 
Та не дуже, бо все гине, 
Слава не поляже; 
Не поляже, а розкаже, 
Що дялось в свт, 
Чия правда, чия кривда 
чи ми дти. 
Наша дума, наша псня 
Не вмре, не загине... 
От де, люде, наша слава, 
Слава Украни! 
Без золота, без каменю, 
Без коварно мови, 
А голосна та правдива, 
Як господа слово. 
Чи так, батьку отамане? 
Чи правду спваю? 
Ех, якби-то!.. Та що й казать? 
Кебети не маю. 
А до того Московщина, 
Кругом чуж люде. 
Не потурай, може, скажеш, 
Та що з того буде? 
Насмються на псалом той, 
Що виллю сльозами; 
Насмються... Тяжко, батьку, 
Жити з ворогами! 
Поборовся б я, може, 
Якби малось сили; 
Заспвав би, був голосок, 
Та позички з'ли. 
Отаке-то зло тяжке, 
Батьку ти мй, друже! 
Блуджу в снгах та сам соб: 
Ой не шуми, луже! 
Не втну бльше. А ти, батьку, 
Як сам здоров знаш; 
Тебе люде поважають, 
Добрий глас маш; 
Спвай же м, мй голубе, 
Про Сч, про могили, 
Если яку насипали, 
Кого положили. 
Про старину, про те чудо, 
Що було, минуло  
Утни, батьку, щоб нехотя 
На ввесь свт почули, 
Що дялось в Укран, 
За що погибала, 
За що слава козацькая 
На всм свт стала! 
Утни, батьку, соколе сизий! 
Нехай я оплачу, 
Нехай свою Украну 
Я ще раз побачу, 
Нехай ще раз послухаю, 
Як те море гра, 
Як двчина пд вербою 
Гриця заспва. 
Нехай ще раз усмхнеться 
Серце на чужин, 
Поки ляже в чужу землю, 
В чужй домовин.

Тема До Основяненка: вдтворення спогадв поета про старожитню Украну, запорозьке козацтво, колишню славу рдного краю. дея До Основяненка: прохання до Основяненка оспвувати сторю рдного краю, Запорозьку Сч, пробуджувати нацональну свдомсть укранцв. Основна думка: Т. Шевченко прагне викликати нтерес землякв до герочного минулого рдного краю, переконати х, що Украна знову може стати самостйною державою, що сторя не закнчилася, вона продовжиться в майбутньому за справедливого суспльного ладу. Жанр До Основяненка: врш-послання Вршований розмр До Основяненка: ямб.

Художн засоби До Основяненка Метафори: Бють пороги, мсяць сходить, очерети питають у Днпра, сонце гр, втер в, могили стоять та сумують, тирса шумла, жита похилились, заграло, произнесло море, не вернеться воля, не покриють Украну червон жупани!, слава не поляже, а розкаже, наша дума, наша псня не вмре, не загине, виллю сльозами, позички зли, слава стала, море гра, усмхнеться серце. Повтори: сходить сходить, Вернтеся!, Не возвратиться!, правда правда. Риторичн запитання: Де-то наш дти длись, / Де вони гуляють?, Де наш панують? / Де панують, бенкетують?, Де ви забарились?, Чи так, батьку отамане? / Чи правду спваю? / Та що й казать?. Порвняння: Чайка скиглить, лтаючи, мов за дтьми плаче, Мова голосна та честна, як Господа слово. Риторичн оклики: Вернтеся!, Не вернуться!, Не покриють Украну червон жупани!, Смйся, лютий враже!, От де, люде, наша слава! Слава Украни!, Ех, якби-то!, батьку ти мй, друже!, Ой не шуми, луже!. Гпербола: Де кров ляха, татарина морем червонла. Звертання: Смйся, лютий враже!, От де, люде, наша слава, Чи так, батьку отамане?, Тяжко, батьку, Батьку ти мй, друже!, Ой не шуми, луже!, ти батьку, Спвай же м, мй голубе, Утни, батьку, орле сизий!. Ептети: мова коварна, зло тяжке, слава козацькая. Анафори: Де, Не вернуться, Без, Чи, За що, Нехай.