пдготувати розповдь про малюсеньких лелеченят

Установилась оснь. Втер завивав у глл безлистих дерев, трпаючи останн рване листя. Вд холодних дощв розмокла безсила земля. Вона чекала зимового вдпочинку, щоб навесн знову прокинутися повною сили. Крзь дощ оснн тумани на пвдень вдлтали згра птахв. Вони прощалися тужливими гласами з рдною землею обцяли, що через зиму повернуться. Чулися кричи качок, ластвок, журавлв клект лелек.
Зграя лелек летла на сво звичайне мсце зимвки. Попереду летв здоровий та сильний вожак згра, а десь позаду молод лелеки. Разом з молодими летв старий, немчний птах. Це був мовчазний лелека дуже-дуже сумний. А молод лелеченята з цкавстю поглядали на нього. м хотлося дзнатися про сум свого сусда в польот.
На солоних лиманах у час перельотв збираються птахи з ус вропи тисячи птахв! А можливо й сотн тисяч? У кожнй згра вистача мсця. Ось здесь молод птахи не витримали обсли ветхого, розпитуючи його про життя.
Ви ще молод, промовив лелека. А я вже багато прожив. Лечу на мсце сво першо зимвки, щоб побачити ще раз рдн мсця проститися з свтом, бо вдчуваю: недовго мен лишилося жити.
Тож ти багато побачив можеш розповсти, сказав один з лелек.
Так, побачив я за сво життя много, але розповдати не люблю.
Лелека заплющив оч здавалось, що заснув. Мовчали й молод птахи. Несподвано розплющивши оч, лтнй птах промовив:
Гаразд. Я розповм вам одну сторю. Але за одн умови: якщо ви не будете задавати питань.
Молод птахи погодилися. Тод старий лелека розпочав сво довге оповдання.