цитати з  роману "Хiба ревуть воли  як ясла повнi ?"

1. шов справд парубок. На перший погляд йому, може, лт до двадцятка добиралося. Чорний шовковий пух тльки що висипався на верхнй губ, де колись малося бути вусам; на мов стесанй бордц де-где поп'ялось тонке, як павутиння, волоссячко. Нс невеличкий, узкий, трохи загострений; темн кар оч  теж гостр; личике довгобразе  козаче; н високого, н низького зросту,  тльки плеч широкий, та груди висок... Оце й уся врода. Таких парубкв нередко й густо можна зустрти по наших хуторах та селах. Одно тльки в цього неабияке  дуже палкий погляд, бистрий, як блискавка. Ним свтилася якась незвичайна смливсть духова мць, разом з якоюсь хижою тугою... 
2.На самому кра села, од вигону, стояла невеличка хатка, вкнами на широкий шлях. З-за хатки виглядали невеличк хлвц, повточки; трохи дал  тк; за током  огород; а все кругом обнесено низенькою лскою. Зразу видно було, що то плець не дуже заможного хазяна. Не достатки, а тягостна праця кидалась в вч. Хата хоч старенька, та чепурна, бла,  видно, бля не прогуливались хазяйськ руки; двр виметений, чистий; ограда цла, хоч низенька, а ворота дощан-хрещат. 
3.А й дитина ж то вийшла  на славу! Повновиде, чорняве, головате, розумне... Тльки якесь невеселе, вовчкувате, тихе. Друг дти жвав,  як дзиа крутиться, на мсц не всидить... Скажеш йому: дай те! дай приятеле!  як стрла пуститься... Чпка, як його звали,  не такий, н! Оце, було, Мотря чи Оришка скаже: Подай, Чпко, води!, або  ножика, або  веретено... То вн почне: А де ж воно лежить, чи стоть? Отак розпита, повагом устане, повагом пде, пднме й повагом подасть... 
4. Виродок де!  кричить, забачивши здалека Чпку, блоголовий хлопчик. Запорток! пдхопить другий. Ходм до нього! 
5. Так казочки бабусин, при самотньому житт, осторонь од товариства, пластом ложилися на дитячий розум, гонили в голов думку за думкою, гадку за гадкою. Глибоко западали вони в його гаряче серце, а в душ пдймали хвилю горою  з самого споду до верху. 
6. Закипла в Чпки у руках бота. Найняв плуг, волв, зорав поле, засяв, заборонив; зйшло як щтка! У косовицю став за косаря викосив дванадцять копиць сна. чим овечок узиму годувати. Настала жнива мсячно ноч жне. Розгорювався десь на 10 рублв; покупав у зажджого цигана стару кобилу; звозив хлб, поставив у току: отак скирти понавертав!
Дивуються люди, що Чпка до хазяйства такий удатний! А Чпка, дивись, у же й хлб вимолотив, сама трава стоть завалив увесь город ожередами. Скоту нема. Продав Чпка бльшу половину соломи, клька мшкв хлба, та восени покупав корову на ярмарку.