моё отношение к Тарасу Григорович Шевченко 

Учителю, стою перед тобою, 
Малий, вчарований до нiмоти. 
Хто ще умiв любити так, як ти, 
Хто кликати умiв ще так до бою, 
Кого ще так боялися кати!Так звучить вiрш Дмитра Павличка "До Франка", але цi слова вiдтворюють i мо ставлення до Т. Г. Шевченка.Справдi, як можна не захоплюватися ним, не схилятися перед його стражданнями i його мужнiстю! Вiн був сонцем нашо поезi, эмблемой високого духу укрансько нацi, i водночас живою, чутливою i вразливою людиною.Вперше дiзналась я про Шевченка ще в ранньому дитинствi. У нас вдома була величезна книжка - ювiлейне видання "Кобзаря". Вiд книжки вiяло загадковiстю. Спочатку менi були доступнi злее "рисунки", але потiм поступово почав вiдкриватися свiт створених Шевченком образiв.Зачарували мене прекраснi пейзажi Украни, змальованi генiальним майстром слова, повiяло запахом квiту вишневого (точнiсiнько, як навеснi в селi, де живе моя бабуся), зашелестiли верби, що ростуть "мiж ярами над ставами", торкнувся душi вiтерець, що тихесенько вi над Украною.Назавжди запам'ятаю я i дiвчат з романтичних балад про дивовижне кохання та гiрку розлуку ("Причинна", "Утоплена", "Тополя") i смiливих герочних гайдамакiв, i простих людей, що страждали, шукали щастя, i не могли знайти його у свому важкому життi за крiпаччини. Хтось з них викликав спiвчуття, дехто вражав красотою сво душi, був гiдний поваги. Але всi вони, як живi, з'являлися перед очима, доки бринiла музика вiршованих рядкiв.Зiгрiла душу нiжна дружба малого Тараса з Оксаночкою i таке романтичне цнотливе кохання Яреми i Оксани, болем пронизав серце трагiзм долi Лiле, Катерини, наймички Ганни.Я захоплююся герозмом Залiзняка i Гонти, незламнiстю Яна Гуса i мужньою жертовнiстю декабристiв.Свiт думок, почуттiв, iсторичних фактiв, оспiваних большим Кобзарем, став частиною i мого життя. Час вiд часу в рiзних життвих ситуацiях рядки його вiршiв спливають у пам'ятi, нiби поради мудрого вчителя, i я усвiдомлюю, наскiльки глибоко Шевченко розумiв життя, якщо думки його можуть виявитися корисними i сразу.I я щаслива, що вiн був, , буде вiчно, поки живий наш люд (а народи ж безсмертнi!). Пишаюся, що i я одного роду-племенi з нашим большим Тарасом.